Отправлено: 26.05.21 23:00. Заголовок: русины и к

«РУСИНИ» – ЕТНОНІМ, ЩО МАЄ УКРАЇНЦІВ ЄДНАТИ… (Частина ІІІ)
25.05.2021, 15:09,Політика0


Одним з аргументів на користь законності домагань політичної окремішності адепти «політичного русинства» називають специфіку місцевої розмовної говірки, яка, безперечно, має діалектні особливості в межах загальнонаціональної літературної мови.Розмовну форму місцевої закарпатської говірки ґрунтовно досліджували як вітчизняні, у тому числі й закарпатські мовознавці (І.Верхратський, А.Залеський, Р.Керста, І.Панькевич, С.Бевзенко, Ф.Жилко, І.Чередниченко), так і лінгвісти багатьох країн Європи (росіяни – М.Антошин, Г.Геровський, Г.Клепикова, Л.Петров; поляки – А.Вінценз, В.Курашкевич, Я.Рігер, З.Штібер; чехи – Й.Віра, Я.Гусек, О.Лешка, Я.Моравець; словаки – Ш.Ліптак, Л.Новак, С.Тобік, С.Цамбел, мадяри – Л.Балог-Беийрі, Л.Деже; румуни – З.Пенюк, Й.Патруц, Р.Удлер; болгари – Д.Кринджала, В.Погорєлов; навіть норвежці – О.Брох). Усі вони сходилися на тому, що ці говори і типологічно, і генетично є говорами української мови. Одна з найґрунтовніших праць про закарпатську говірку була написана видатним ученим-мовознавцем і опублікована в Празі ще в 1938 році під промовистою назвою: «Українські говори Підкарпатської Русі і суміжних областей». Як відомо, регіонально-краєву специфіку має також мова населення Полісся, Поділля, Слобожанщини, проте це не може бути аргументацією на користь кодифікації цих місцевих діалектів як окремих мов, адже не лише українська, а й усі національні мови мають діалектні відгалуження, що фактично є закономірністю для функціонування будь-якої національної мови.
З огляду на сепаратистські політтехнології, зав’язані на мовному питанні й запроваджувані щодо русинів-українців упродовж останніх десятиріч, що спричинили етнонаціональні та мовно-ідентифікаційні деформації, видається надзвичайно актуальним спостереження відомого вченого етнолога з Пряшівщини М.Сополиги про загальноукраїнське коріння місцевого діалекту русинів Східної Словаччини): «у своєму фонетичному, морфологічному, синтаксичному та лексичному складі цей діалект зберіг усі характерні ознаки східнослов’янської мовної групи. Первісний, тобто основний, запас слів сільського населення, який служив для комунікації в рамках сімейного та суспільного життя, але й у традиційних формах заняття, є, безперечно, український». Підкреслюючи роль мови як визначального етнічного індикатора, що одночасно виконує інтегруючу функцію між членами етнічної групи та діє як комунікативний бар’єр щодо інших етносів, М.Сополига простежує негативні процеси словакізації місцевої лемківської (української) говірки, що відбувається під впливом зовнішніх чинників та за умов незадовільного стану української національної освіти. Унаслідок штучної словакізації, на думку автора, формується лексична відмінність лемківсько-русинської говірки від літературної української мови, що використовується певними політичними силами як аргумент на користь ідеї про окремішність, «самобутність цього діалекту, який нібито не має нічого спільного з літературною формою української мови».



Іншим фактором, що використовується для легітимізації домагання політичної окремішності русинів-закарпатців, на думку прихильників цієї доктрини, є відмінність матеріальної і духовної культури закарпатців від української. Проте вже за часів незалежності з’явилося (окрім великого обсягу замовної антиукраїнської за характером публіцистики, що популяризує на аматорському рівні міф про етнічну окремішність русинів), чимало ґрунтовних і об’єктивних сучасних досліджень головно вчених-лінгвістів, етнографів та істориків Закарпаття, Буковини й Словаччини, які спростовують подібні твердження. Вони на значному польовому й документальному матеріалі розкривають особливості та загальнонаціональні риси етнокультури українців-русинів Закарпаття як невід’ємної складової української моделі етнокультури, джерельно доповнюючи й концепційно підсилюючи здобутки попередників – учених кінця ХІХ – початку ХХ ст., котрі досліджували етнічність і етнокультуру угорських русинів (І.Франко, Хв.Вовк, Ф.Потушняк та ін.). У виявленні, фіксації та вивченні етнокультурної спадщини Закарпаття чи не найбільшим, порівняно з напрацюваннями інших вітчизняних учених, є доробок В.Гнатюка, котрий здійснив численні фольклорно-етнографічні експедиції в Угорську Русь і опублікував у шести томах «Етнографічні матеріали з Угорської Русі» (Л., 1897–1910. – Т. І–VІ); «Угро-руські духовні вірші» (Л., 1902); його перу належить і низка спеціальних розвідок (Руські оселі в Бачці (в Полудневій Угорщині) // ЗНТШ. – Т. 22. – Л., 1898. – С. 1–58; Русини Пряшевської єпархії і їх говори // ЗНТШ. – Т. 35–36. – Л., 1900. – С. 1–70; Словаки чи русини // ЗНТШ. – Т. 42. – Л., 1901. – С. 1–81 та ін.). Дослідження етнографічної спадщини населення Закарпаття та Східної Словаччини в минулому й сучасному дозволяє виявити єдність української народної моделі матеріальної і духовної культури з її регіональними відгалуженнями та дає підстави заявляти про етнокультурну спорідненість закарпатських русинів з українством.
Щодо використання етнонімів «Русь» / «русин» сусідніми державами, то відомо, що у ХVІІІ ст. корелятивна пара «русин-руський» закріпилася у поляків, словаків та чехів у значенні «українець», «український» і в цьому сенсі, за спостереженнями дослідників, вживається впродовж останніх 200 років. Етноніми «рутен», «русин», як зазначалося, з ХІХ ст. використовуються також угорцями для назви українців Закарпаття, Галичини та Буковини.
У Московському князівстві терміни «русин» / «Русь» спочатку використовувалися головно на позначення жителів південно-західних земель Русі, тобто стосовно українців та білорусів.
Згодом, на землях Московії для означення людності північно-східних земель почали використовувати як етнонім прикметникову форму «русский», натомість на українських та білоруських землях ХІV та ХV ст. терміни «русини», «руській» продовжували вживатись як назва населення (з часу національно-визвольної війни українців ХVІІ ст. їх поступово починає витісняти самоназва «козаки», «українці»). З приводу заміни самоназви «русин» / «руський» на «козак» / «українець» М.Грушевський писав: «…козацтво … ставало репрезентантом цілого народу, всіх верств, а наслідком того терміни: нарід козацький, нарід козако-руський, і заміна понять козацтва і українсько-руського народу – се річ широко розповсюджена у другій половині ХVІІ і ХVІІІ віках».

 Отправлено: 27.05.21 22:49. Заголовок: А, Западу или ЕС зак..

А, Западу или ЕС законных Мандатов на Ялто- Подсдамской Конференции НЕ выдавали,
КТО Западу позволил разрушать Ялто- Подсдамскую систему МИРА ????!!!!! Мандаты на столь!!!!
Всех международных нарушителей судить на ВП Трибунале в г. Славянске.
3
НравитсяПоказать список оценившихсегодня в 18:14Ответить
Валерий Куницкий
Валерий Куницкий
Здравия Вам Петр Иванович и Всем соратникам! По поводу нашего мировозрения , оно в корне и на 180 градусов отличается от навязываемой глобалистами по всему Миру в том числе и в России их управление человеком через цифру, нам она ни приемлема. У нас на первом месте Свободный ЧелоВек , а все остальное приложение ! Свои комментарии выложил в сети под вчерашним роликом Матица Русинов ! Больше говорить на эту тему нет смысла !!!
2
НравитсяПоказать список оценившихдва часа назадОтветить
Инна Трынова
Инна Трынова
Человек для обслуги экономики, или экономика для человека?!
Все должно гармонизироваться вокруг человека и во имя сохранения Божественной души данной Человеку.
А цифровизаторы хотят вместо Бога управлять человеком как придатком технологий и экономик.
Вся цифровизация построена для уничтожения Божественного мироустройства...Цифра и роботы вместо Человека будут управлять государствами. Айтишники станут ВЧК Третьего Рейха для захвата всего мира

 Отправлено: 27.05.21 23:02. Заголовок: Людмила Гулевич Людм..

Людмила Гулевич
Людмила Гулевич
Как - то не радует, что наибольший процент интересующихся недвижимостью в Москве с Украины : не народ же ринулся скупать квартиры и не те кто вынужден был уехать из УНР после 2014 года - значит бандеровские олигархи, которых всё устраивало, но их решили "пощипать" англосаксонские хозяева, да как крысы награбили и бегут с тонущего корабля. Во-первых они все участвовали в разграблении народа и оккупированной УССР, а значит в геноциде. Во - вторых у них натура предателей : предали ,в своё время, УССР, сейчас предают УНР, не задумываясь это сделают и с Россией! Своих таких мало???
6
НравитсяПоказать список оценившихвчера в 20:31Ответить
Людмила Гулевич
Людмила Гулевич
С комментарием Евкотия Котского под роликом в ютьюбе согласна, конечно такие же опасения. Сегодняшняя статья немного успокаивает, только как с внутренними спонсорами и кураторами? https://www.russiapost.su/archives/250416
Смятение и паника в стае кураторов российской «оппозиции» | RussiaPost.su
www.russiapost.su
3
НравитсяПоказать список оценившихвчера в 20:45Ответить
Валерий Куницкий
Валерий Куницкий
Людмила, все ответят ! И их особняки в Подмосковье тоже перейдут в бюджет РПР и УССР . Пусть ни радуются ! Ни долго музыка играла ! Им теперь место на лесоповале , точнее на лесовосстановление и на строительстве железной дороги между Ужгородом и Центром РПР и УССР . Там им палати на нарах будут светить и похлёбка их ГМО продуктов !!!
6
НравитсяПоказать список оценившихвчера в 21:04Ответить
Людмила Гулевич
Людмила Гулевич ответила Валерию
Валерий, Да будет так!
6
НравитсяПоказать список оценившихвчера в 21:19Ответить
Валерий Куницкий
Валерий Куницкий ответил Людмиле
Людмила, и только так !!!
6
НравитсяПоказать список оценившихвчера в 21:33Ответить


Добавить вложение

Валерий Куницкий
Валерий Куницкий
Здравия Вам Петр Иванович и Всем соратникам! По поводу выплат за ГЕНОЦИДА РусиновРусов и всех Советских Граждан! Сумма у нас есть , она обозначена в ДЕКРЕТЕ- ТРЕБОВАНИЕ ГКОиО к ОКУПАНТАМ за ГЕНОЦИД РусиновРусов и всех Советских Граждан! Она составляет в золотом эквиваленте 340 750 000 ( триста сорок миллионов семсот пятьдесят тысяч тон золота 999,9 % пробы ). Или в Рублевом эквиваленте 1 516 337 500 000 000 ( Один квадрилион пятьсот шестнадцать триллионов триста тридцать семь миллиардов пятьсот миллионов ) Советских Рублей 1947 года выпуска , где 4,45 Советских Рубля равны 1 грамму чистого золота 999,9% !
Предлагаю всех участников пула плательщиков за ГЕНОЦИД РусиновРусов и всех Советских Граждан суммы выплат поделить в процентном отношении , кто на что НАГЕНОДИДИЛ , то он и получит в квитанции по выплате , точнее в Оферте по ГЕНОЦИДУ . Например, Ротшельды будут платить 25% от этой общей суммы ! А кто войдет в список по ГЕНОЦИДУ можно обсудить , как и их проценты по их выплатам !!!
Так вижу !
4
НравитсяПоказать список оценившихвчера в 20:21Ответить
Валерий Куницкий
Валерий Куницкий
Валерий, ещё ! В список пула плательщиков входят: Ватикан , Константинопольская ПЦ , США, Великобритания, Канада, Франция, Германия, Польша, страны Прибалтики, Венгрия, Турция, Израиль, Швейцария, Нидерланды, Аргентина, фонд Рокфелеров , фонд Ротьшельдов , фонд Сороса , фонд Клинтонов , Обама , Буш , Нитаньяху, Байден и т.д. список можно продолжить, а можно и оставить без изменения, это на усмотрения соратников !!!
Проценты по выплатам , пусть распределит Петр Иванович , ему виднее , кто что НАВОРОТИЛ ПО ГЕНОЦИДУ !!!
3
НравитсяПоказать список оценившихвчера в 21:21Ответить
Валерий Куницкий
Валерий Куницкий
Валерий, и еще ! Петр Иванович ! Эта сумма только за ГЕНОЦИД по потерянным Гражданим РусиновРусов и всех Советских Граждан ! А если брать другие ГЕНОЦИДЫ , их ни мало , то сумма будет другой ! Думаю , пару квадриллионов впридачу к первой сумме будет нормально , а можно и увеличить , как считаете ?!!!
3
НравитсяПоказать список оценившихвчера в 21:32Ответить
Валерий Куницкий
Валерий Куницкий
Валерий, и ещё ! Вы правильно Петр Иванович ответили на переговорах Вашим друзьям , что мы обязаны построить Справедливое Социально Ориентированное Государство со Свободными людьми со всеми вытекающими из этого атрибутами , с Социально Ориентированным НаРодным хозяйством , развитой экономикой, завязанной на НАУЧНЫХ ЗНАНИЯХ.
Показать полностью...
НравитсяПоказать список оценившихсегодня в 7:36Ответить

Написать комментарий...


Инна Трынова
Инна Трынова
1)Петр Иванович, почему толпа болтунов активно трепиться именно ,тогда когда Вы делаете запись ролика?!
2) на этой неделе высадки нашего десанта на Крымскую платформу не будет, я правильно поняла???
5
НравитсяПоказать список оценившихвчера в 20:15Ответить

 Отправлено: 28.05.21 21:05. Заголовок: Петр Иванович, ни кт..

Петр Иванович, ни кто не против Советской автоматизации , роботизации в в НАРОДНОМ ХОЗЯЙСТВЕ..
ГИБРИДНАЯ ВОЙНА за 30 лет вылилась ПРОТИВ СССР в цифровой ФАШИЗМ, в ГЕНОЦИД, в РАБСТВО ЧЕЛОВЕКА!!!!

1
Нравится
Показать список оценивших
три часа назад
Ответить



Инна Трынова
Все отрасли народной экономики, внутренняя политика, народное образование, культура, медецина , социальные институты СОВМЕСТНО должны работать для народосбережения, для развития наилучших условий многодетным семьям, реализации талантов молодежи, ,для всестороннего развития творческого гармоничного здорового ЧЕЛОВЕКА в рамках достойного продолжателя рода Титульного народа РусиновРусов, Руського народа!!!


Нравится
Показать список оценивших
три часа назад
Ответить


Валерий Куницкий
48 минут назад
Ответить


Валерий Куницкий
Здравия Вам Петр Иванович и Всем соратникам! Полная автоматизация , всего , что может быть автоматизировано наоборот приветствуется , а вот искусственный интеллект , который настроен на управление и контроль над человеком и человечеством отвергается полностью , это ни наше !!!

1
Нравится
Показать список оценивших
три часа назад
Ответить


Валерий Куницкий
Валерий, и еще ! Согласен , что в комментарии были упущены важные структуры , МВФ , Всемирный Банк Развития , НАТО , ФРС, ВОЗ , Польша , Венгрия , Чехия , Катар , Саудовская Аравия !!!

1
Нравится
Показать список оценивших
три часа назад
Ответить


Инна Трынова
ФАШИСТСКИЙ БАНК СОЗДАННЫЙ ДЛЯ РАЗГРАБЛЕНИЯ СССР и стран СЭВ!!!!
ЭТОТ БАНК НАДО ВНЕСТИ В СПИСОК ПЛАТИЛЬЩИКОВ ПУЛА!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Европейский банк реконструкции и развития (ЕБРР) Европе́йский банк реконстру́кции и разви́тия — инвестиционный механизм, созданный в 1991 году 40 странами и двумя международными организациями для поддержки рыночной экономики и демократии в 34 странах — от Центральной Европы до Центральн

1
Нравится
Показать список оценивших
два часа назад
Ответить


Инна Трынова
Петр Иванович ! НАДО ВНЕСТИ и это:

1) С какого перепугу , с какого это сионо-фашистского социально- политического эксперимента..... Аутохтонный Титульный Народ РусиныРусы, Единый Руський народ на своих исконных Руських Землях стали меньшинствами на Суверенной территории УССР ???????????!!!!!!!!!

2) Мандаты на стол !!! Кто ПОСМЕЛ искуствено- насильственно состряпанных квазиукраинцев сделать Т,,итулярами и владельцами Аутохтонных Руських Земель" на оккупированной территории УССР в государственных границах СССР???!!!
НАДО СУДИТЬ ПРИЧАСТНЫХ К СОЦИАЛЬНО-ПОЛИТИЧЕСКОМУ ЭКСПЕРИМЕНТУ ,ВИНОВНЫХ ИСПОЛНИТЕЛЕЙ на ВП ТРИБУНАЛЕ в г.Славянске!!!!!!!
Это 400-т летний Фашистский Проект англо-саксов и Ватикана, по манкуртизации и искусственного разделения Единого аутохтонного Титульного народа РусиновРусов, Руського Народа, с использованием Польши, с целью тотального Геноцида и оккупации исконных Руських Земель!!!!!!!

3) Законные Владельцы Титулов и Мандатов, потомственные владельцы Руськими Землями и Учредители Суверенного УССР и РПР только Суверены Титуляры Русины- потомственные Рюриковичи, собиратели и хранители Русских Земель с Титульным народом РусинамиРусами!!!!

4) Кто против и не признает Законных Суверенов Титуляров Русин , аутохтонный Титульный народ РусиновРусов, Единый Руський Народ????!!!!!....Мандаты и Титулы на стол для !!!!???

1
Нравится
Показать список оценивших
три часа назад
Ответить


Инна Трынова

Петр Иванович, ПРЕДУПРЕДИТЬ, ВЫСЛАТЬ :::все АДминистративные работники американской фашистско-комерческой компании ,,УКРАИНЫ/УНР,".ВСЕ КТО СЛУЖИТ СИОНО- ФАШИСТСКО-БЕНДЕРОВСКОМУ РЕЖИМУ.... СБУ, суды, прокуротуры, приставы,полициия, ВЧК, прочии .. НЕ ПОКИНУВШИИ РПР, не выехавшии в Америку и ПРЕБЫВАЮЩИИ ДО СЕГО ДНЯ на СУВЕРЕННОЙ территории РПР ДОЛЖНЫ БЫТЬ ПОФАМИЛЬНО АРЕСТОВАНЫ , НАКАЗАНЫ по ПРИГОВОРУ ВП ТРИБУНАЛА в г.Славянске, и ОБЯЗАНЫ ВОЗМЕСТИТЬ УЩЕРБ частным имуществом,а также ДЕНЬГАМИ.ВМЕСТЕ СО ВСЕМИ ИХ РОДСТВЕННИКАМИ...

 Отправлено: 05.06.21 21:36. Заголовок: Инна Трынова В како..

Инна Трынова
В какой момент? С 23.08.21 все объявляются терристами!!!

2
Нравится
Показать список оценивших
два часа назад
Ответить


Валерий Куницкий
Инна, они и сейчас уже террористы !!! Начиная с 23.08 2021 года они подлежат уничтожению если ни сдадутся , а если сдадутся попадут в руки СВПТ , там для них уже готовы репрессивные меры ! А какие решит СВПТ !

3
Нравится
Показать список оценивших
два часа назад
Ответить


Валерий Куницкий
Здравия Вам Петр Иванович и Всем соратникам ! Предлагаю название фронта . ,, Международный фронт по устранению ( ликвидации ) всех видов ГЕНОЦИДОВ над РусинамиРусами и всеми Советскими гражданами в УССР окупационной американской торговой компанией УНР Украина,, !!!

4
Нравится
Показать список оценивших
час назад
Ответить


Инна Трынова
Открытия третьего фронта в Руськом Союзе по окончанию ВОВ, на платформе Международной площадки по прекращению геноцида, оккупации, грабежа, манкуртизации, расчеловечению автохтонного Титульного народа РусиновРусов на территории УССР/ РПР в государственных границах СССР!!!!

4
Нравится
Показать список оценивших
два часа назад
Ответить



Петр Гецко
О запуске международного фронта сопротивления украинскому геноциду — Руська Рада
rusrada.org

1
Нравится
Показать список оценивших
три часа назад
Ответить


Инна Трынова
Поддерживаю!!!

3
Нравится
Показать список оценивших
два часа назад
Ответить


Елена Смертина
два часа назад
Ответить


Елена Смертина
Поддерживаю, да!

3
Нравится
Показать список оценивших
час назад
Ответить


Наталья Московская
Поддерживаю!

3
Нравится
Показать список оценивших
два часа назад
Ответить


Валерий Куницкий
Да ! Поддерживаю !!!

2
Нравится
Показать список оценивших
два часа назад
Ответить


Victoria-So Iuzhnaia
Поддерживаю!








Наталья Московская
Русский язык довольно сложен в изучении из-за одной своей особенности: одни и те же слова пишутся и читаются по-разному. До 1985 года школьная программа строилась на зрительно-логической подаче материала. С первого класса ученики видели и запоминали буквы, тренировались по специальным образцам и только потом учились писать диктанты. Суть этого метода была в том, что ученики сначала учились графически изображать то, что увидели собственными глазами. Обучающиеся логично воспринимали правила русского языка, так как у них ранее были сформированы зрительные навыки.

Но в 80-х годах учебный процесс подвергся изменениям, и новая программа внедряется во все школы. Фонематика становится главенствующей формой обучения родному языку. Это метод, при котором требуется различать звуки произносимых слов на слух. То есть учащихся сначала знакомили с понятием звука, а потом с самими буквами. В результате в диктантах и сочинениях слова были написаны так, как их слышали ученики: «каза», «карова» и т.д. В детских садах отводили специальные часы на развитие фонематического слуха у детей, их учили анализировать звуковой состав слов, выделять фонемы. Детям навязывают звуковой образ слова, при этом графическое его изображение уже не играет первостепенной роли.

Сказать, что это всё — чей-то злой умысел, значит не сказать ничего. Современная система образования по сравнению с советским периодом очень многое потеряла. Советская система образования превосходила аналогичные системы образования зарубежных стран по широте тематического спектра и глубине изучения предметов.

3
Нравится
Показать список оценивших
час назад
Ответить

 Отправлено: 13.06.21 17:10. Заголовок: Антиукраїнська ідеол..

Антиукраїнська ідеологія «русского мира»

Може це здатися дивним, але на восьмому році війни Російської Федерації проти України не лише мільйони українських громадян, а й більшість політиків, депутатів Верховної Ради, громадських діячів, навіть частина журналістів, не розрізняють змісту в термінах «руський мір» і «русский мір». Наприклад, депутати від фракції «Слуга народу» Олег Дунда і Олександр Аліксійчук зареєстрували у Верховній Раді України законопроект «Про внесення змін до деяких законів щодо засудження ідеології «руського міра».Безперечно, ідеологію «русского міра» треба засуджувати, розвінчувати, розкривати її ворожість українському світу. «Руський мір» нічого спільного не має з «русскім міром». У правдивому історичному контексті вони походять від назв держав, і їхня енергетична наповненість характеризується протилежною морально-духовною та етнічно-національною сутністю.
Тому в нинішніх умовах загострення російської війни проти України, наростання інформаційно-психологічної агресії, маніпулятивного нав’язування тези, що білоруси, росіяни і українці — один народ, а його роз’єднали «українські буржуазні націоналісти», надзвичайно важливо розкрити справжній код цих понять, зняти полуду з очей не лише українських і російських політичних, державних діячів, а також очільників європейських країн.



Одразу наголошуємо, що по письму «русский» (з двома «с») означає російський-московський, а «руський» (з одним «с») означає український-руський. «Руський мір» потрібно розуміти як «український світ», бо його назва випливає з давньоукраїнської держави, яка називалася «Русь». Найновіші наукові дослідження арабських, візантійських і західноєвропейських джерел, які здійснили львівські вчені Ігор Бойко та Ольга Щодра, стверджують, що вже в 838 р. давньоукраїнська держава Русь була високорозвиненою, відомою країною. До кінця ХІІ ст. під «Руссю», «Руською землею» розуміли лише територію Середнього Подніпров’я, визначену містами Київ — Чернігів — Переяслав (землі полян, деревлян, сіверян). Тільки щодо цих земель і міст вживали термін «Русь». Ні Новгородська земля, ні Суздальська (як і решта приєднаних до Києва земель) Руссю не були. Це переконливо засвідчують повідомлення літописів. Так, перший Новгородський літопис часто повідомляє про поїздки новгородців «у Русь» (тобто в Київ, Чернігів або Переяслав). Так само «в Русь» їздили із Суздальської землі. Назву «Київська Русь», загальновживану в історичній та історико-правовій літературі, ввели науковці-історики. В період існування Київської Русі слово «український» уперше простежується в ХІ столітті. Відомо, що назва «Україна» вперше згадується в літописі 1187 р. стосовно Переяславської землі. Ця територія була основою Київської держави — Руської землі в ІХ—ХІІ ст. (І. Бойко).



Однак досі триває гостра дискусія між російськими-московськими і українськими-руськими істориками, політиками про етнічну спадщину Русі-Київської Русі. Прикро, але під впливом фальшивої царської та комуністичної шовіністичної історіографії у свідомості мільйонів людей сформувалася антинаукова доктрина про те, що російська держава є спадкоємицею Русі-Київської Русі. Основою цієї антиукраїнської доктрини стало геополітичне злодійство Петра І, який у 1721 р. перейменував Московську державу на Російську імперію. Перейнявши грецький термін «Росія», що означає «Русь», Петро І цією назвою вводив в оману Європу, буцімто Московія не загарбала, не підкорила Русь-Україну, буцімто московський і український-руський народи є одним і тим само народом, що нібито мають спільну історію, і що боротьба Мазепи не мала національно-державного характеру, а була внутрішньою боротьбою за владу у державі. Сучасні московсько-путінські імперіалісти, сповідуючи політику Петра І, свою загарбницьку війну проти України також називають «внутрішньою боротьбою», тобто громадянською війною за «справедливість».
У праці «Звідки взялися і що значать назви «Русь» і «Україна» Лонгин Цегельський зазначив: «Петро І бажав собі з’єднати Русь-Україну з Московщиною в одне тіло, але так, щоби ясно було, неначе Московщина є осередком, а наша Русь-Україна лише прищіпкою до сего головного московського пня. Ось тому вхопився він до того слова «Росія», уживаного в тих часах деякими нашими церковними писателями (а невживаного ні серед народу нашого, ні серед народу московського) та назвав тим словом цілу свою Московську державу, в склад якої вже входила і Україна з лівого берегу Дніпра». З перейменуванням Московії на Росію москалі вперше дізналися, що вони великороси. Великороси — це єдиний у світі народ, який до початку ХVІІІ ст. не мав своєї назви, а звався московським людом.
Якщо в корінній Московії терміни «Россія», «русскіє» поступово приживалися, то історична Русь ніяк не могла сприйняти накинуту їй принизливу назву «Малоросія», а русини нізащо не хотіли перетворюватися на «малоросів». Усім своїм єством вони відчували: щоб не розчинитися в «общерусском море», необхідно продовжити своє історичне буття під іншим іменем, яке гарантувало їхню національну ідентичність і не дозволяло б московським маніпуляторам спекулювати на спорідненості назв «Русь» і «Россія», «русини» і «русскіє». Щоб врятувати українців від смертельно небезпечного асиміляторського натиску московського царизму, зупинити реалізацію його тактики мімікрії в етнонімічній термінології, у ХVІІІ ст. в середовищі свідомих українських мислителів та діячів було вирішено на знак протесту проти присвоєння московитами назви «Русь» активізувати поширення первинної самоназви часів княжої України-Руси: Україна, український, українці.



Як вище зазначалося, назва нашої держави «Україна» з’явилася в останній чверті XII ст. Уперше в Іпатському списку «Повісті минулих літ», де літописець розповідає про смерть переяславського князя Володимира Глібовича в 1187 р., сказано: «І плакали по ньому всі переяславці... За ним же Україна багато потужила». Через два роки, в 1189-му, було відзначено, що князь Ростислав приїхав «до України Галицької». Походження назви Україна варто пов’язувати зі словами «край» «найвіддаленіша від центру частина території, околиця», у краю, тобто «погранична територія», з іменниками «край», «країна» у значенні «рідний край, своя країна, рідна земля; земля, населена своїм народом». І, нарешті, ще один погляд, за яким назва Україна нібито походить від дієслова «украяти» (відрізати), тобто первісне значення цієї назви — «шматок землі, украяний (відрізаний) від цілого, який згодом сам став цілим (окремою країною)». Після розпаду праслов’янської етномовної спільності у східних слов’ян від слова украй виникло слово «україна» із значенням «відділений шматок землі, відділена частина території племені». Коли упродовж VI—VIII ст. східнослов’янські племена або союзи племен переросли в князівства, відомі в історичній літературі під назвою «літописні племена» або «племінні князівства», а згодом утворилася рання українська держава Русь, змінилося значення і слів «країна» та «україна». Слово «країна» від значення «територія племені» поступово набуло значення «територія князівства», а потім — «територія Русі». Відповідно до цього змінилося значення і слова «україна»: замість первісного значення «відділена частина території племені» воно стало означати «відділена частина території князівства», а потім — «відділена частина території Русі» (Г. Півторак).
Згодом у період територіальної роздрібненості Київської Русі (з XII ст.), коли від неї почали одне за одним відділятися незалежні князівства, слово «україна» набуло значення «князівство». Вперше згадану в Іпатському списку «Повісті минулих літ» україну дослідники розуміли по-різному: як пограничну з Київською землею територію Переяславської землі; як усю Переяславську землю, названу україною через те, що вона межувала з половецьким степом; як первісну Русь (тобто Київську, Переяславську і Чернігівську землі); як усю Київську Русь. Проте, найвірогідніше, що літописець назвав україною саме Переяславську землю, але не тому, що вона межувала з половецьким степом, а через те, що була окремим князівством. Крім Переяславської україни, була ще Галицька україна, Волинська україна, Чернігівська україна, Київська україна та інші україни — самостійні князівства. Це видно з того, наприклад, що під 1189 роком той самий Іпатський список повідомляє: князь Ростислав прибув «до україни Галицької, і взяв два городи галицькі, а звідти пішов до Галича». В 1213 р. князь Данило «поїхав з братом і забрав Берестій, і Угровськ, і Верещин, і Столп’є, і Комов, і всю Україну». Те, що слово «україна» аж до XVI ст. означало окреме князівство, чітко видно зі свідчень тогочасних літописів: «Кримський цар... хотів іти на царя і великого князя украйну..., а пішов був на черкаси» (Львівський літопис, під 1556 р.); «приходив на цареву і великого князя україну на Сіверські міста із Канева князь Михайло Вишневецький» (Олександро-Невський літопис, під 1563 р.). З другої половини XIV ст. більшість князівств Київської Русі, на основі яких сформувалася українська народність, потрапили під владу Литви і Польщі. Від цього часу назва україна почала вживатися і щодо цих двох частин території: землі, підкорені Литвою (Чернігівсько-Сіверське, Київське, Переяславське і більша частина Волинського князівств) іноді називалися литовською україною, а землі, підкорені Польщею (Галицьке і частина Волинського князівства), — польською україною.



На час визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі під проводом Богдана Хмельницького (1648—1654 рр.), як відзначає В. Скляренко, Україною називалися не тільки запорозькі, а вже всі наддніпрянські землі. Очевидно, від цього часу під УкрАїною стали розуміти цілу країну. Згодом ця назва поширилася й на інші східноукраїнські землі (зокрема, на Слобожанщину, яка деякий час мала офіційну назву «Слободская Украина»). Західноукраїнські землі й далі називалися Руссю, але поступово назва Україна поширилася й на західний регіон і стала спільною для всієї етнічної території українців. Зміна національного етноніма русин, руський (від Русь) на українець (від Україна) була історично необхідна. Перехід до нового етноніма став своєрідною протидією агресивній політиці російського царизму, який ставив собі за мету денаціоналізувати українців і розчинити їх в «общерусском море». В умовах, коли Московська імперія з експансіоністських мотивів присвоїла собі історичну назву України — Русь, а для панівного етносу запровадила трохи підправлений від слова «руський» етнонім «русский» і поширила його й на мешканців історичної Русі — України, перехід від самоназви «русин», «руський» до етноніма «українець» завдав істотного удару по імперській ідеї московського самодержавства «единого русского народа от Камчатки до Карпат». Це мало величезне значення для утвердження національної ідентичності всього українського народу. Спочатку суто географічна назва Україна поступово перетворилася на національну ідею, яка об’єднала в одне ціле такі історичні й географічно не схожі між собою регіони, як Полісся, Сіверщина, Слобожанщина, Донбас, Наддніпрянщина, Причорномор’я і — Волинь, Поділля, Буковина, Прикарпаття та Закарпаття.
Однак московська імперська політика витонченими і грубими методами посилювала «обрусение» українців. Саме в той час, як стверджував Іван Огієнко, коли жива українська мова великим струмком вривалася до мови літературної, коли правопис Мелетія Смотрицького вже був на добрій дорозі й була певна надія на пристосування його до живої мови, Петро І наказав замінити кирилицю на гражданку, а кирилицю дозволено вживати лише для церковних видань. Це був дошкульний удар по розвитку українського правопису, він силою спинив близький вже до закінчення процес пристосування правопису до живої української мови. Гражданка механічно заступила кирилицю; вона вже не знала потрібних для української вимови букв, як не знала й тих надрядкових знаків, які вживала кирилиця і які служили в Україні для наближення літературної мови до вимови живої. Гражданка мала на оці потреби лише російської мови. В цім була її негативна риса для українського письменства.
Москва видала урядові підручники «о произношении российских букв, о исправном их же употреблении» і насильно запроваджувала її до українських шкіл. 5 жовтня 1720 р. Петро І видав указ, який був нищівним ударом по українській мові та літературі, розвиток яких надовго загальмувався. Діючи підло і підступно, Петро І спричинився до того, що в усіх церквах і храмах, серед яких були й ті, що будував Іван Мазепа, його гетьмана-патріота, героя України, проклинали останніми словами як зрадника і відступника.



У 1729 р. вийшов указ Петра ІІ (внука Петра І), який зобов’язував переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження. Великодержавну політику «обрусения» продовжувала цариця Анна Іоанівна, яка звеліла одібрати від українських церков книги старого українського друку і замінити їх книжками московських видань. Виконуючи таємну інструкцію імператриці, князь О. Шаховський всіляко заохочував шлюби між українцями та росіянами, щоби українці й у такий спосіб зросійщувалися.
Чи не найтрагічнішою добою для України (до більшовицької ери) виявилося царювання Катерини ІІ. Вона була переконана, що найрозумнішим, найефективнішим є уряд, заснований на абсолютистських засадах, позбавлений таких «феодальних реліктів», як особливий статус окремих земель. Імператриця люто ненавиділа українців. Катерина ІІ завершила антиукраїнську справу, яку розпочав Петро І. Зруйнувавши Гетьманщину, придушивши українську духовність, московський імперіалізм не міг миритися з демократичною, волелюбною Запорізькою Січчю, яка поширювала прогресивні ідеї, зміцнювала в Україні незалежницькі прагнення, розвивала національну освіту. Тож після перемоги над Туреччиною, підкорення Кримського ханства (офіційно Крим «увійшов» до складу Російської імперії у 1783 р.) потреба у Запорізькій Січі, на думку цариці, відпала (Запорізька Січ була потрібна царизмові доти, доки імперія розширювала свої південні володіння, пробивалася до Чорного моря), а існування цього освіченого «острівця свободи» в тилу імперії було надто небезпечним для монархії і суперечило колонізаторській політиці царської Росії.
4 червня 1775 р. великий загін регулярних російських військ на чолі з генерал-поручиком Петром Текелієм (вихідцем із сербського дворянського роду), який повертався з турецької війни, несподівано оточив Січ і вчинив повний розгром. Надто нерівні були сили: по сотні москалів на одного запорожця. 3 серпня 1775 р. був обнародуваний маніфест Катерини ІІ «Об уничтожении Запорожской Сечи и о присоединении оной к Новороссийской губернии». Хитра і лицемірна Катерина ІІ, яка ревно дбала про свою репутацію «гуманістки і благодійниці», зазначила в маніфесті, що «…всем же старшинам кои служили порядочно и имеют одобренья от НАШИХ военных начальников, обьявить НАШУ ИМПЕРАТОРСКУЮ МИЛОСТЬ».
Але водночас, як вірна послідовниця Петра І, виявила свою підступність і жорстокість. Петра Калнишевського та його старшину заарештували і заслали на Соловки. Тут, у «герметичній ізоляції», у нелюдських умовах судилося останньому кошовому Запорізької Січі промучитися 25 років — до 31 жовтня 1803 р., помер він у 113 років від роду.
Василь ЛИЗАНЧУК, доктор філологічних наук, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка.