Отправлено: 24.10.12 00:55. Заголовок: Так вот ты какой РУСИН оказывается!?

Русини Закарпаття: хто ми? За матеріалами наукової конференції в Ужгороді, 21 жовтня 2012
Опубліковано Жовтень 22, 2012 | Автор Назар Радь
“Андрій Ворхола русин чи хохол …”

(з вірша П.Мідянки у виконанні Т.Чубая)


Нашли кого в эпиграф ставить! Мидянка на каждом углу говорит, что он украинец. Так может суть конференции была не разобраться "Русины Закарпатья: Кто мы?", а судя по эпиграфу, и по тем предположениям которые прогнозировали в преддверии проведения т.н. "конференции" придать ложное направление и понимание сути Русинского Вопроса. судя по активизации антирусинов из украинской власти они наконец осознали реальность самостоятельного мирного решения Русинского Вопроса помимо украинских науковцив, и вообще Украины. Благо статус закарпатского областного референдума это позволяет сделать легко и просто.

Закарпаття, де ще 15 березня 1939 року було проголошено утворення Карпатської України із єдиною державною українською мовою, українським національним гімном “Ще не вмерла Україна” і синьо-жовтим прапором, на сьогоднішній день, наче Буріданів осел, метається між двома копицями сіна, у пошуку свого імені та ідентичності. Як могло статися так, що на зламі 1989-1990 років з однієї копиці наскубали сіна ще й на другу, так звану русинську? Хто зацікавлений у цьому? І чому українці настільки байдуже ставляться до цих політичних процесів? На ці питання намагалися відповісти учасники конференції “Русини Закарпаття: хто ми?”, що відбувалася 21 жовтня цього року в Ужгороді.

То что конференция состоялась в Ужгороде, а информация о ней размещена на львовском портале, еще одно красноречивое подтверждение чьи и откуда торчат уши.


Участь у конференції взяли історики, філологи і політологи. Головував на ній голова Закарпатської обласної організації Всеукраїнського “Товариства “Лемківщина” Василь Мулеса. Першим із доповіддю виступив директор Інституту українознавства ім. І.Крипячкевича НАН України Микола Литвин. Беручи для прикладу акції, що проводилися радянським урядом у стосунку до українців в Польщі, історик показав наскільки масштабною і жорстокою може бути політика денаціоналізації. М.Литвин поділив депортаційні процеси, що проводилися щодо українців, на три періоди: 1) жовтень 1944 – липень 1945, 2) вересень 1945 – листопад 1946 і 3) квітень 1947 – липень 1947. Якщо перший етап мав більш-менш добровільний характер, то наступні два були виключно насильницькими. Не погоджується науковець із поширеною серед польських істориків думкою про те, що операція “Вісла” була наслідком діяльності УПА на теренах Закерзоння, адже на початок 1947 року після проведених попередніх етапів виселення на цій території залишилося надзвичайно мало населення, яке б могло надавати підтримку повстанцям. За загальними підрахунками в результаті переселенчих акцій з крайньо західних українських етнічних земель було депортовано 700 тис. українців.

Попытки львивського науковця заговорить о масштабной и жёсткой советской советской политике относительно украинцев говорит о том, что о русинах там и не думал никто говорить в контексте решения Русинского Вопроса. Они в испуге от русинской поступи решали как окончательно не загубить и спасти Украинский Вопрос в ССТ Закарпатье-Подкарпатская Русь. Как водится у украинских ученых для этого они ничем не брезгуют и созданной ими мифологией, и перекручиванием истории, и участие в создании украинского государственного "Плана мероприятий по уничтожению русинов."
Конечно, львивському науковцю не дали справку, что в настоящее время более 450 тысяч жителей ССТ Закарпатья-Подкарпатская Русь на зароботках за пределами своей Отцюзнины. Конечно же это украинские власти сделали исключительно из любви к русинам.


Політичні аспекти феномену русинства проаналізували проректор Ужгородського університету історик Роман Офіцинський, професор Ужгородського університету історик Сергій Федака, а також голова Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань Софія Федина. Загально відомо, що до XX ст. поняття “українець” вживалося нечасто. Натомість загальновживаною і більш популярною серед українців була самоназва “русин”, що бере свій початок з часів Київської Русі і вказувала на історичну спадковість українського народу. Проте багатовіковий період його бездержавності призвів до того, що сюзерен – Російська імперія, а після Радянський Союз – “привласнили” історію Русі, позбавивши українців підстав самоідентифікації, що в подальшому була адаптована як першоджерело російської державності. З цього часу «руський» почав помилково ототожнюватись з «русским» або «російським», тоді як українці з подачі їхніх недругів перетворилися з «русинів» на «малоросів» та «хохлів». Ось чому розрізняти окремо українців та русинів є помилковим, адже в обох випадках мова йде про один і той ж народ.

Участие такого русинофоба как Официнский и Федака еще больше подтверждают суть конференции, ее направленность. Как следует из логики "радетелей" за русинский народ тоталитарная Россия самоидентифицироваться украинцам не давала возможности, а постсоветская демократическая Украина делает все для развития и усиления русинской самобытности на территории русинов на юг от Карпат. Главное, что аналогии наукивци приводят сами, далеко ходить не надо.

Натомість усі розмови довкола русинства в Україні сьогодні є ніщо інше як спекулятивні спроби відродити фантоми минулого. Протиставлення «русинського» «українському» є штучною спробою продемонструвати відмінність, якої насправді не існує.


Ну на Украине всегда и все впервые. По крайней мере это следует из выступлений украинских наукивцив.А пока оценим

ПРИЛОЖЕНИЕ К ФОРМИРОВАНИЮ НАЦИОНАЛЬНОЙ СТРАТЕГИИ

Все положения в связи с Стратегией Национального совета руськой национальной меньшины направлены на самоидентификацию и развитие всего руського и руськости и базирующегося на следующих фактах:

-Руснаци/Русины/Лемки один самостоятельный, автохтонный народ (т.е. руски/руснацки/русински/ лемковский народ ничей не субэтнос);
-Русины в Республике Сербии делят этническое происхождение с Руснацами/Русинами/ Лемками в Республике Словакии, Республике Польше, Республики Румынии, Республике Венгрии, Республике Хорватии, Республике Чешской, Республике Украина, США, Канады и других землях чьи суть граждане могут свободно обьясняться как Руснаци;
-руски язык один с вариантов карпаторусинского языка (т.е. не диалект какого то другого языка).



На конференції відзначалося, що сучасний русинський рух носить номенклатурний характер і не має під собою фолько-етнографічної чи культурно-освітньої основи, а лише політичну.

Кто бы сомневался что под жесточайшим прессингом украинских властей что либо можно сделать. Если что то и есть так не благодаря, а вопреки украинской власти в ССТ Закарпатье-Подкарпатская Русь.


Часто він використовується місцевою владою для уявного тиску на центральні органи влади, особливо у виборчий період, з метою отримання певних преференцій. Русинський рух є маргінальним, підігрівається ззовні і його діяльність спрямована назовні. Всі русинські школи (а на Закарпатті їх 30) насправді діють фіктивно, в більшості випадків це лише факультативи в українських освітніх закладах. Також постало питання, чому конференція під дивною назвою “Геноцид русинів на території України” проводилася на території Російської Федерації, в Ростові-на-Дону, і чому українська влада жодним чином не реагує на ці політичні процеси.

Ну да, ну да, авжеж не реагирует! А антирусинское судилище сфабрикованное бандитами из сбу это детская игра, а выламывание дверей и поджоги в православном храме устраиваемые бандитами из сбу это всего навсего игра в прятки, а обыски в домах русинских активистов это из серии "Ну тогда мы идем к вам"... всего уже зафиксировано более полторы тысячи правонарушений со стороны бандитов из суда, прокуратуры и сбу. Так что в Ужгороде все спокойно?

Крім цього науковці серйозно задумалися над наслідками, які може мати наступний перепис населення в Україні, адже у запропонованій анкеті не розмежовуються поняття національної і етнічної приналежності, що за цих обставин поставить перед великою кількістю жителів Закарпаття абсурдне запитання: хто ж він – українець чи русин?

Это опять же к вопросу свободной самоидентификации. украинские наукивци только в очередной раз сами подтвердили украинский тоталитаризм в действии, или на марше. Кому как сподручнее.

На конференції також виступила кандидат філологічних наук, доцент Ужгородського університету Ірина Філак, що порівняла риси так званої русинської із рисами української мови. Результати дослідження показали, що з 40 фонетичних рис, притаманних українській мові, 32 риси характерні в тому числі і для русинської, що підкреслює приналежність говору Закарпаття до української мови. Серед таких рис зокрема ікавізм, наявність нового звуку на місці подовженого “о” (часто “у”, а на Закарпатті “ю”), повноголосся (слова молоко, ворота, болото), перехід звуку “ч” в “ж” та інші.

Так в чем суть сравнения? Не совпадает на все 100% с украинским? Вот подлецы эти РУСИНЫ, совсем обнаглели.


Підсумовуючи, наукова конференція в Ужгороді вказала на прогалини в дослідженні історії і культури Закарпаття, які використовуються політиками у своїх цілях, а також на незрілу свідомість жителів, які легко піддаються маніпуляціям ззовні.
Все бы хорошо, вот просто оказывается в ССТ Закарпатье-Подкарпатская Русь проживает народ с "незрілою свідомістью", который вот уже сколько веков "легко піддаються маніпуляціям ззовні". Любой кроме галицкой! Так вот ты какой РУСИН оказывается!?