Форум

Щоденний судді С.Павліченко
Слово честі, я вже й сама забула, при яких обставинах у моєму архіві з`явився доволі зім`ятий тоненький учбовий зошит, майже повністю зайнятий нерозбірливим почерком, який належав, як я гадаю, закарпатському судді Серію Вікторовичу Павліченко. При чому, я згадала, що автор, не дивлячись на стрімке кар`єрне зростання та більш ніж суттєві майнові здобутки, виявився показово - нещасливою людиною. Отже, залишаю на ваш розсуд сповідь, яка заслуговує лише вдячності за показову щирість її автора. Признаюся, вона мене майже збентежила, отже…
«Ні, ні та ще сотні раз ні, я ще раз прошу, вам не слід розуміти мене невірно. Адже, мені ні в чому особливо грішити, стверджуючи про відсутність дарів долі, позаяк мене, невдаху - слюсаря, раптом вона вирішила перетворити на студента юридичного інституту. Такого, що не дуже встигав під час декількох лекцій підхопити вкрай необхідних знань. Але досить винахідливого задля того, щоб одержати хоча б посередню відмітку у заліковій. Визнаю, що одного разу, Юліє, я навіть вирішив покористуватися міліцейським кітелем із чужого, біль широкого та надійного плеча. Після того, як ця невинна витівка, дістала не аби якого розголосу, мені вже «засвітило» виключення із ганебним «вовчим квитком». Та я й не дуже опирався, позаяк у цей час у мене трапилася більш прикра негода, оскільки незважаючи на природній потяг до самозбереження, притаманний любій мислячій людині, я вже встиг одружитися на…
Розповідати про це марно, адже ви ж самі бачили її у 1994 році, не говорячи про минулу зустріч, а тоді… Щоб не дуже прогрішити проти правди, у всі часи їй вдавалося стовідсотково відповідати змісту народної, а тому мудрої приказки: «Дівчина може виїхати із села, та село нікуди із дівчини не виїде». Ось і трапилось, що мені прийшлося жити з жінкою, яка, при всіх обставинах так і залишилася не дуже розумною селянкою із Нижньої Яблуньки Турківського району, що на Львівщині. Кажуть, що навіть зараз до нього від районного центру веде той самий ґрунтовий шлях.
Але навіть у ті далекі часи молодості, яка дарує не тільки щастя прощення, але й яскраві мрії, та дозволяє відчувати примирення із складнощами, спілкування із нею могло викликати лише одне із свідомих потягів. Так, ви вже й самі, мабуть знаєте, що десять років тому я був вимушений закодуватись від пиятики.
Та у ті благі часи, я ще міг віднайти такий собі простий спосіб хоч на годину забути про відсутність затишної домівки та сімейної злагоди. Хоча, із іншого боку, горілка - найкращий лікар, якщо ти одружився зовсім не із тією людиною. У моєму конкретному випадку - із Оленою Василівною Кудільчак.
Юліє, ви - не тільки відомий журналіст, але й по-справжньому чарівна жінка, що прожила мудре життя. Тому не слід втішати мене, що справжньої домівки не могло бути у гуртожитку, в якому ми із нею жили у той час. Справа у тім, що інші жінки… Юліє, ви й самі повинні усе розуміти, оскільки дійсно бачили та спілкувалися із нею. Тому зразу ж зрозумієте, що я намагався зайвого разу не з являтися на очах у своїх стурбованих та злих сусідів, щоб не червоніти, вислуховуючи слова обурення із приводу сміття та бруду, які вона залишала після себе на спільній кухні. А потім… вона стала таємно підливати сечу до чужих сімейних казанків, в яких варилися борщі та гуляші. Оскільки у наших ніколи не було нічого, крім вщент розварених напівфабрикатів.
Я ще раз прошу вас зрозуміти, що у мене на той час просто не було іншого виходу, оскільки на той час у нас вже народилася донька Тетяна. Інша справа, що коли вона підросла, то стала такою ж курвою та дурепою, як і мати, але… У ті часи я був молодий, а тому ще по-дурному вірив, що все може змінитися на краще, варто нам лише по- справжньому стати на ноги, почати одержувати стабільний прибуток, який би дозволив здобути право на окреме житло. То ж, я поклав надії на те, що із перебігом певного часу зможу знайти примирення із тим, що зветься … сімейним життям.
Юліє, буду з вами цілковито відвертим. У той час вона працювала юрисконсультом у будівельно - монтажній фірмі, тому зрозуміло, завдяки чому жінка такої моралі та поведінки, могла досягти започаткування будівництва власного будинку. Більше того, завдяки цьому ж способу їй вдалося також вберегти мене від відрахування із інституту, після того як виявилося, що я запозичив ту кляту міліцейську форму. Отже, шлях до кар єри був відшуканий, але треба віддати їй належне, що піднімаючись по цих сходах, вона тягла за собою й мене, свого нікчемного та питущого чоловіка.
Таким чином спочатку я став суддею арбітражного суду, а потім того, де відбуваю по життєвий термін. В даний час я перебуваю на посаді судді у судовій колегії в цивільних справах Закарпатського Апеляційного суду. Усюди були певні перспективи, а про останні ви дізнаєтеся у кінці моєї сповіді.
Однак, у той час, особливо після чарки - другої, я щиро шкодував тих, хто піддавшись її селянській наполегливості, не тільки вирішував проблеми, але й зазнавав гріха перелюбства. Визнаю, Юліє, і я -не святий, та після деяких спроб віднайти прихильність із боку інших, зрозумів, що вона може обдарувати такою ж жіночою ласкою, як і шматок камбали, одеревенілий від морозу.
Може, тому й байдуже, що ніхто не бачить моєї схожості із сином, який народився у той час, коли їй самій вже загрожувало звільнення з роботи? Та що там, звільнення, Юліє! Вона ж могла до десяти років потрапити за грати. Адже взяла хабара під голову військового трибуналу, тобто під єдиного із судів, із якими не проходили варіанти, вже відпрацьовані моєю спритною дружиною.
У всякому разі, ті неприємності залишилися позаду лише завдяки безпосередньому впливу та втручанню її завідуючого Задорожного, якого вона, як це й зрозуміло для щирою селючки, при колегах називала Ромашкою. Таким чином, колишній начальник відділу юстиції вирішив задіяти задля молодої коханки деякі зв’язки, щоб поставити на цьому питанні велику крапку. Проте доля повелася із ним нечемно, оскільки ще через деякий час, присвятивши час пиятиці, бідолашний помер. Та на цей час вже стали вирувати плітки про те, хто є насправді батьком її новонародженого сина. Забігаючи наперед, хочу назавжди відректися від наркомана та бешкетника, якого вона до сих пір називає “Зая”. Якого, попри всі плітки та розмови про позашлюбне походження, прийшлося “спасати” від затримання у міліції, коли він у 2006 р. вирішив застосувати зброю у “гральному салоні”, та навесні у 2009 р., коли його машину, вже на той час помічника прокурора у Кировограді, заблокував наряд міліції.
За цей час вона змогла розсварити мене із найближчими колегами, та нажити цілу купу ворогів. Список їх змістовний, чільне місце якого належить двом високо посадовцям - Андрію Андрійовичу Стрижаку. Так, тому самому голові Конституційного Суду України, та єкс - голові Секретаріату Президента Віктору Івановичу Балозі. Але можу щиро запевнити вас, що особисто до мене у них мінімальні претензії, оскільки усі знають, що вона помикає мною, ніби я - не суддя, а її особистий та безправний найманець. Уявіть собі, навіть відносно законної частки першого із трьох будинків, я вимушений був оформити дарчу на доньку.
Усе це вам написано задля того, щоб ви зрозуміли, у якому пеклі мені доводилося жити протягом тридцяти нещасливих років життя. Проте, були й справжні здобутки.
Так, після чотирьох років збентеження, пов’язаного із кінцевим розривом стосунків Тетяни із заступником прокурора Валерієм Черничко, вона таки знайшла дурня, щоб належним чином пристроїти доньку - шльондру. Незважаючи на те, що серед мешканців міста залишилися яскраві спогади про те, як під час вечірки у передвиборчому штабі одного із кандидатів у народні депутати у 2002 році, Тетянка щиро послужилася всім охочим. Правда, вона-таки зуміла зірвати за «групове зґвалтування» «невинної« доньки добрячого куша, щоб придбати для сім’ї перший джип - « Міцубіші».
Утім, нашим слухняним зятем виявився одний із її вдячних клієнтів, який на додачу взяв також наше прізвище. “Заю“ вона також прилаштувала у цьому році, який навіть здобув посаду помічника прокурора у Дніпропетровську, так що…
Що стосується вже згаданого джипу, то він був вдало проданий, а замість нього, вона відразу ж одержала інший “ Лексус”, який згодом передала своєму Заї. У минулому році для себе придбала нову “Тойоту Кємрі”.
У даний час будуємо вже третій будинок, хоча маємо цілу купу проблем із прокуратурою із приводу другого. На сусідній ділянці вона вирішила зрубати ліс, який використала під час будівництва. Та це все – дрібниці, із врахуванням того, що прийшлося пережити під час майже піврічного “прослуховування“, та інших прикростей пов’язаних із її основною діяльністю менеджера – рішайла усіх судових справ. Їй вдалося підім’яти під себе навіть прокурора області Ю.Ю.Бенцу, виписавши для його доньки, діючого нотаріуса, липове свідоцтво адвоката.
Отже, Юліє, я звертаюся до вас, як не бідна людина, яка ще не втратила надії віднайти любов та злагоду. Чому я звертаюся саме до Вас? Мабуть, ви вже не пам`ятаєте нашої нетривалої зустрічі у 1994 р., коли вона приїжджала до редакції “Дзеркала тижня”. Нагадаю, тоді вона вела “війну” із заступником голови Закарпатського обласного суду Ріпічем І.В., головуючим по справі, який випадково довідався про сто тисяч хабара, який одержала під вирішення справи про контрабанду. Що ж, стаття, у якій вона була названа “провідним адвокатом Закарпаття e кримінальних справах”, викликала зайві жарти та інші дотепні вислови з боку моїх колег, але таки зіграла свою вирішальну роль. Справа була передана іншому, більш поступливому судді, а гроші- залишилися у сім `ї.
Увійшовши у довіру до одного із моїх колег, який особисто знайомий із головою Верховного Суду Василем Онопенко, вона вже передала півмільйона доларів за моє наступне переведення до Київського Апеляційного суду. Це питання майже вирішено, як і те, що їй не буде більше місця у моєму подальшому житті. Навіть раби мають законне право на визволення.
Таким чином, слово лише за вами, чарівна пані Юліє.
Вибачте, що не встиг передати вам квіти під час Вашого приїзду на Закарпаття у середині жовтня, однак замість нього залишаю своє одиноке серце, загорнуте у цей зошит.

Форум » Корупція » А судьи кто? (продолжение)
	перенос