Отправлено: 16.06.08 11:36. Заголовок: Коррупция силовых ведомств (продолжение)

Шановна редакція газети
„ Правозахист”! Звер-
тається до вас Панець Іван Іванович із Воловця. Я – типічний пересічний громадянин України, тимчасово не працюю через те, що не можу знайти належної роботи. Маю дружину, двох дорослих дітей. Ні дорогих меблів, ні іномарки за скромну зарплату свою та дружини не нажив. Мешкаю у трикімнатній квартирі. Правда, одягнений не гірше за інших, маю що їсти, тому дякую Богові і за це. Хоча матеріальне становище сім’ї хорошим назвати не можу. У минулому році, як мільйони інших громадян України, вистояв на воловецькому „майдані” в надії на краще життя для себе, своїх дітей та й усіх людей нашої держави. І не міг уявити, що подія 5.11.2005 року підірве цю надію, відбере від мене здоров’я.
Та, мабуть, розпочну з самого початку. Так, 5 листопада 2005 року о 21 годині я з колегою Тибінкою Іваном Михайловичем сидів у кафе „Білочка”, що у Воловці. Залишивши свою компанію за сусіднім столиком, до нас підсів молодик Халус Юрій Федорович, без нашої на те згоди чи запрошення. Він поводив себе нахабно та розв’язно. Зняв із Тибінки окуляри та почав їх примірювати. Це виглядало для нас принизливо, бо він при цьому кривлявся. Далі налив нам у каву горілки, чим зіпсував і те, й інше, як, зрештою, й усю розмову. Я не витримав та зробив йому зауваження. Халус почав обзивати нас нецензурними словами. Вдарив по обличчю Тибінку Івана, забрав від нього папку з документами. Колега підвівся і вийшов, а нахаба став гортати папери, що були у папці.
Я знову зробив йому зауваження. Халус сказав, аби я вийшов надвір поговорити. Коли я підвівся, хтось наніс мені удар по голові. Я чув, як за моєю спиною перевертається столик, як гримить посуд. Упав на підлогу. Коли хотів підвестися, то побачив Тимковича М.Г., який тримав табурет і намагався ним мене вдарити. Але інший хлопець із компанії – Бухай Роман Андрійович – крикнув: „ Не бийте його табуреткою!”
Оскільки на мене посипалися копанці від Халуса і Тимковича, то у мене враз заплило око і надалі я не міг нічого бачити. Проте я чітко пам’ятаю, як мене тягнули із кафе у коридор, а далі – на двір. Пам’ятаю, як Халус кричав: „ Чистьте йому кишені!”, - щойно мене витягли на вулицю. Все відбувалося миттєво. Я намагався чинити при цьому опір: чіплявся руками за одвірки. Але хтось щосили копав мене по них ногами. І це я дуже добре пам’ятаю.
Надворі Халус і Тимкович
півгодини наносили мені
удари у різні частини тіла. Я не міг підвестися, а далі й зовсім втратив свідомість. Приблизно о 23 годині я прийшов до тями і відчув, що весь мокрий від крові та води. Відчув, що мені вибито зуби, одним оком я зовсім не міг дивитися. Взуття на мені не було. Кишені – розірвані. Як пізніше виявилося, у них не було й ключів від квартири. Пропав також наручний годинник, який був на мені. Якось підвівшись із землі, я пішв додому. По дорозі почув, що хтось мене наздоганяє. Відчув різкий удар по голові. Обернувшись, побачив Халуса. Чинити йому опір я вже фізично не мав сили. Однак почув, що дорогою їде автомобіль. У надії на допомогу я скотився із тротуару на проїжджу частину. Із машини вийшов працівник міліції Палько П.І. Я просив його, щоб відвіз мене у лікарню. Він запитав: „ Хто тебе бив?” Я відповів: „ Халус”. Тоді він сів за кермо та й поїхав. Халус за той час втік, а я пішов додому, тамуючи біль.
О пів на першу ночі каретою швидкої допомоги, викликаною моєю дружиною, я був доставлений у Воловецьку ЦРЛ, де лікувався протягом 9 днів: із 6.11 по 15.11.2005 року. Ще зовсім кволого, на дев’ятий день мене виписали додому, де я доліковувався впродовж трьох тижнів. Коли я ще перебував у лікарні, то 8.11.2005 року до мене навідався Халус Ю.Ф., повернув мені годинник. Я попросив у нього грошей на лікування, оскільки матеріальне становище моєї сім’ї досить важке. На це відвідувач зухвало відповів, що йому вигідніше буде вирізати всю мою родину. Такі погрози з його уст звучали ще неодноразово, коли він заставав мене одного на вулиці.
7.11.2005 року дільничний інспектор міліції Хостюк В.І. в лікарні відбирав у мене пояснення. Але, як пізніше виявилося, записував зовсім не так, як я говорив. Всі мої слова перекручував, замінював іншими. У результаті вийшло, що бив мене один Халус. Про те, що мене били двоє: Халус і Тимкович, я повторював на допиті слідчому Пасічнику О.Т. Але він нічого з моєї розповіді до уваги не взяв, а тримався того, що вже було написано інспектором міліції. При ознайомленні із матеріалами справи я дізнався, що покази свідків суперечать одні одним. Це є додатковим підтвердженням того, що із моїх слів записано не так, як я говорив.
Внаслідок нанесених мені
множинних травм я отри-
мав ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом кісток носа із зміщенням, рвану рану верхньої губи. Мені вибито 5 зубів. Ще два зуби видалено через їх рухомість ІІІ ступеня. Мені вивихнуто кисть лівої руки. Після побоїв у мене вперше виявлено цукровий діабет, хоча за місяць до цієї події при обстеженні в обласній лікарні вміст цукру у крові був у межах норми. Тепер я перебуваю на обліку в ендокринолога. Мені рекомендовано протезування, яке обійдеться у суму 443 гривні.
Законом передбачено, що
особи, потерпілі від злочи-
ну, забезпечені конституційними гарантіями від посягань на честь, гідність і здоров’я. Але як дізнання, так і слідство цих гарантій щодо мене особливо не дотримувало. Із невідомих причин із медичної документації зник мій рентгенівський знімок, який засвідчував перелом носа. Довелося робити повторний. Висновок СМЕ разом із листком обстеження з незрозумілих причин судмедексперт Свалявської ЦРЛ мені на руки не дав, пояснивши, що всі документи віддав працівнику міліції Королевичу М.Ю.
Незважаючи на заявлене клопотання мого адвоката, слідчий Пасічник О.Т. так і не повернув мені листок обстежень. Мало того, відповіді на це клопотання не надійшло й досі. Двічі мій адвокат звертався до цього слідчого із клопотанням про приєднання до речових доказів та проведення товарознавчої експертизи знайденої на місці пригоди правої туфлі ( ліва там же загубилася). Обізвавши мене, мого адвоката, лише після вказівки начальника міліції слідчий таки приєднав речовий доказ до матеріалів справи та відправив на експертизу. Але в дивний спосіб: слідчий Пасічник О.Т. поставив завдання експерту встановити вартість цієї однієї туфлі. Хоча і дитині зрозуміло, що в одній ходять лише одноногі каліки!
Враховуючи, що, згідно з вимогами наказу МОЗ № 6 від 17.01.95 року такі травми, як втрата будь-якого органу або втрата його функцій, а також невиправне знівечення обличчя відносяться до важких тілесних ушкоджень, мій адвокат заявив клопотання про проведення повторної СМЕ. Але навіть після неї зроблено висновок: легкі тілесні ушкодження.
На очну ставку Халус по-
явився тільки за повтор-
ним викликом. Вів себе впевнено і розв’язно: заявив, що відшкодовувати мені нічого не буде, тому й ніде не працює. А суд, мовляв, нехай думає, як і скільки коштів стягати на мою користь. Зіткнувшись із таким свавіллям у своєму зрілому віці, я з відчаю вирішив звернутися у газету „ Правозахист”, оскільки це моя остання надія. Я прошу опублікувати мого листа, бо боюся ходити вулицями селища, боюся за своїх рідних. Адже проти мене і Халус, і міліція. Я не маю іншого захисту, крім вашої газети. А вже призначено попередній розгляд справи. Якщо судові засідання будуть такими, як і досудове слідство – то нічого доброго я для себе не очікую...
З повагою
ІВАН ПАНЕЦЬ,
смт Воловець.

 Отправлено: 28.07.08 16:41. Заголовок: Однак і тут наткнула..

Однак і тут наткнулася на стіну нерозуміння і байдужості з боку
прокуратури міста Ужгород і старшого слідчого СВ Ужгородсь-
кого МВ, майора міліції Ондуляк Н.Д. З якихось причин посадові особи цих установ не бачили ні підроблених підписів, ні інших порушень, які легко кидаються в очі навіть людям без юридичної освіти. Прокуратура закрила провадження у кримінальній справі в частині грубого порушення трудового законодавства за ст. 172, ч. 1 ККУ, мотивуючи це відсутністю складу злочину в діях роботодавця. Іншу статтю, 366, ч. 1 ККУ перекваліфікувала в ст. 358, ч. 1 ККУ та направила справу за підслідністю в слідчий підрозділ Ужгородського МВ УМВС, а саме уже згаданій пані Ондуляк, яка в свою чергу прийняла рішення про закриття справи і по цій статті. Мотиви – ті ж: відсутність складу злочину в діях роботодавця.
Однак Надія Мойзеш категорично з такими рішеннями не погодилася, про що й сповістила як тим, хто їх прийняв, так і їхньому начальству. Отримавши від керівництва ніщо інше, як чергові відписки, жінка зважилася розповісти про це беззаконня на шпальтах „Правозахисту”. Реакція не забарилася. На адресу редакції надійшов лист № 7 – ЗМІ - 32 від 6 березня 2007 року за підписом заступника начальника УМВС Піняшка М.М. (до речі, одного з авторів нічого не вартої відписки). На цей раз він вже підходить до справи набагато серйозніше, повідомляючи:
„ 5 березня 2007 року постанову старшого слідчого Ондуляк Н.Д. від 24 грудня 2006 року про закриття кримінальної справи на підставі ст. 6, п. 2 КПК України прокуратурою Закарпатської області скасовано, як передчасну, і справу направлено у слідчий підрозділ Ужгородського МВ УМВС для організації досудового слідства.
З метою активізації розслідування, хід розслідування кримінальної справи заслухано на оперативній нараді при керівництві УМВС України в Закарпатській області, слідчим управлінням дані письмові вказівки, виконання яких взято на контроль. Вживаються всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи.
Начальника слідчого відділення Ужгородського МВ УМВС майора міліції Черленяка Олега Федоровича зобов’язано особисто контролювати хід розслідування кримінальної справи, вжити вичерпних заходів по усуненню виявлених прорахунків в організації досудового слідства та прийняття кінцевого рішення згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства України”.
Отже, щоб Надію Мойзеш почули високі чини, їй таки варто було написати до газети. Адже „Правозахист”, зі всього видно, вони читають. Хочемо вірити, що не тільки читають, а й заставляють своїх підлеглих (не лишень для відведення очей!) виправляти несвідомо чи з певних причин допущені помилки. Зрештою, „Правозахист” слідкуватиме

 Отправлено: 04.08.08 20:11. Заголовок: 04.08.08 (17:19) Уж..

04.08.08 (17:19)

Ужгородские силовики крадут даже то, чем брезгуют цыгане...


Правоохранители демонтировали отдельные туристические указатели, которые были установлены в Ужгороде для помощи туристам в ориентировании в городе. Ранее указатели уничтожали ромы, но оставили это занятие, когда поняли, что указательные таблички сделаны не из железа, а из пластмассы.

Об этом сегодня, 4 августа, сообщили в региональном туристическо-информационном центре Закарпатья.

Сотрудники туристическо-информационного центра заметили, что стражи порядка демонтирует указатели на пл. Корятовича. Они не объяснили, по чьему указанию действуют, притом, что размещение табличек было согласовано с городской властью и милицией.

По словам представителя туристическо-информационного центра, заведующего кафедры туризма Ужгородского национального университета Федора Шандора, всего в Ужгороде по инициативе Центра было установлено 158 указательных табличек, которые на украинском и английском языках указывают направление, например, к определенным туристическим объектам. 24 таблички украли в первые же дни после их размещения. Но большинство работники Центра нашли брошенными сразу под столбами, поскольку воры заметили, что таблички произведены не из металла, а из пластмассы. В августе, когда варварам надоест крутить таблички в другую сторону, гнуть их, работники центра планируют обновить и установить новые, — говорит Ф. Шандор.

 Отправлено: 27.03.09 20:45. Заголовок: Міністру внутрішніх ..

Міністру внутрішніх справ України
Ю.Луценку.
Шановний пане міністр!
Ми, співробітники міліції, звертаємося до Вас зі скаргою, оскільки в правоохоронних органах, де повинні дотримуватися законності та справедливості, ми не маємо можливості на здійснння Закону по відношенню до нас, до співробітників, які пропрацювали в ОВС багато років та мали певні заслуги і які мали би піти на пенсію за особистим бажанням, а не за “капризом” другої особи.
На початку квітня 2008 року начальником Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області був призначений підполковник міліції Бобич Л.В.
З першого дня перебування його на посаді, з метою усунення з посади досвідчених співробітників, які б у майбутньому зважали йому творити беззаконня і які, за своїми моральними та професійними якостям, чинили опір його корупційній діяльності, він, використовуючи своє службове становище, розпочав безпідставне переслідування підлеглих, почав прискіпливо ставитись до них та залякувати. Поводить себе з підлеглими неетично та грубо, принижує перед іншими співробітниками. При цьому нехтує законністю, гуманністю, забуваючи про справедливість та повагу до особи, показуючи свою безграмотність та нахабство, а до того ж свою уявну всемогутність та безкарність.
Як наслідок через три дні такої його “діяльності” три заступники начальника Медяковський В.В., Буришин В.Ю. та Ковач Г.О. були змушені написати рапорти на відпустки. З вимоги Бобича Л.В., так як він сказав, що не підпише рапорти на відпустку, доки ними не будуть написані рапорти про звільнення з ОВС у зв’язку з виходом на пенсію. Дані рапорти були написані методом примусу з боку Бобича Л.В., оскільки він мав на вищевказані посади своїх людей, які в подальшому допомагали б йому в його незаконній корупційній діяльності.
Позбувшись керівників вищого рангу, він поступово почав позбавлятись і співробітників середньої ланки, які займали посади, які він міг би використати для прибутків. А саме: старшим інспектором ОГП призначений Більце І.І., який на час представлення Бобича Л.В. в якості начальника райвідділу знаходився на державних іспитах. Прибувши на службу після отримання диплома юриста, він зайшов до кабінету начальника, щоб доповісти про прибуття на службу. При першій зустрічі Бобич Л.В. почав некоректно та грубо випитувати у Більце І.І., яким чином останній потрапив на дану посаду, та чи не виявить він бажання перевестись в інший райвідділ.
Згодом, коли Більце І.І. продовжував і далі працювати, змушував його виявляти по району осіб, які нелегально займаються скупкою металобрухту, маючи намір в подальшому збирати з них певні кошти за прикриття. Коли Більце І.І. повідомив, що не встигає виконувати свої прямі функціональні обов’язки, Бобич Л.В. сказав йому, що це його не цікавить, та знову став наполягати про написання рапорту на переведення в інший райвідділ. Більце І.І., не маючи іншого вибору, під тиском написав рапорт на звільнення з ОВС. При цьому з керівництва ГУМВС в Закарпатській області ніхто не поцікавився про причину його звільнення, адже він як молодий спеціаліст, який вчився в юридичному вузі, тільки-но був призначений на офіцерську посаду. Згодом на його посаду був призначений. співробітник Сайков, який раніше порушував дисципліну та не відповідає елементарним вимогам статуту ОВС. Але його взяли, так як він причетний до вимагання грошей, є допоміжною ланкою при незаконному перетині кордону нелегалами та в сигаретному бізнесі. Його дії не забарилися. Після призначення він на ринку міста від продавців почав вимагати щомісячної оплати в сумі 100 гривень за “кришування”.
Далі Бобич Л.В., уже маючи досвід, “взявся” за інспектора ВГІРФО Борто Г.Ю., якому також наказав писати рапорт на перевід в інший райвідділ. Оскільки той відмовився писати рапорт, він почав знаходити причини для його звільнення. Коли Борто Г.Ю. написав скаргу за упереджене ставлення до нього з боку начальника Берегівського РВ, Бобич Л.В. взагалі вигнав його з місця роботи, при цьому сказавши йому, щоб той ішов та шукав докази його корупційної діяльності. На запитання Борто Г.Ю. про причину упередженого ставлення до нього Бобич Л.В., відповів: “почему, почему – по кочану!”.
Дуже об’єктивна відповідь особи, яка займає посаду начальника райвідділу і яка дослужилась до погонів “підполковника міліції”. Це робить велику „честь” людині в погонах.
У подальшому, не маючи можливості продовжувати службу в Берегівському РВ, Борто Г.Ю. написав рапорт про переведення його в залізничну міліцію.
Далі хочеться звернути Вашу увагу на те, як Бобич Л.В. примусив написати рапорти на пенсію заступників начальника міліції та коротко проінформувати Вас про подальші незаконні дії з боку Бобича Л.В., спрямовані на те, щоб дані працівники не мали можливості повернутись до виконання своїх службових обов’язків.
Першим, по примусу, рапорт на відпустку, та разом і на пенсію, написав заступник начальника відділу – начальник ГБ Берегівського РВ УМВС України в Закарпатській області підполковник міліції Медяковський В.В. – професійно грамотний керівник, неодноразово нагороджений відзнаками різного ступеня за хороші показники в роботі.
Заступник начальника відділу – начальник ВРП Берегівського РВ УМВС України полковник міліції Буришин В.Ю. шлях до заступника начальника міліції починав з сержанта міліції, професіонал у своїй службовій діяльності, досвід залюбки передавав молодим співробітникам, свою роботу виконував професійно, що підтверджується тим, що відділ протягом 2005 року займав третє місце, у 2006 – друге місце, у 2007 – перше місце в області. Про це свідчать накази УМВС та присвоєння йому чергового звання полковника міліції в травні 2007 року. Також він являється учасником ліквідації аварії на ЧАЕС. І він змушений був написати рапорт на пенсію, так як відмовився допомагати Бобичу Л.В. в незаконних оборудках.
Заступник начальника відділу – начальник штабу Берегівського РВ УМВСУ в Закарпатській області підполковник міліції Ковач Г.О. – професійно грамотний працівник, свою службову діяльність починала з молодшого сержанта міліції. Будучи старшим дізнавачем Берегівського РВ, займала 1-2 місця в області по показниках роботи, за що була призначена заступником начальника міліції. Неодноразово нагороджувалася відзнаками за хороші показники в роботі. У 2008 році, на день штабу, була нагороджена правами начальника УМВСУ за хороші показники в роботі нагрудним знаком “За відзнаку в службі” 2 ступеню. Була змушена Бобичем Л.В., написати рапорт під тиском, без усяких пояснень і будь-яких причин, хоча при розмові з Бобичем Л.В. пояснювала, що їй залишилось пропрацювати 2 роки, щоб отримати пенсію, яку заслужила за роки служби в ОВС.
Ветеранську організацію Берегівського РВ очолює Паук І.В., якого обрали майже одноголосно. Він користується повагою серед ветеранів та населення району. Дана організація на чолі з Паук І.В. щільно співпрацювала з райвідділом, немалу частку в цю співпрацю вкладав заступник начальника ВРП Буришин В.Ю., який у свою чергу і ділив свій кабінет з головою ветеранської організації Паук І.В. Результатом цієї співпраці було проведення зустрічей з ветеранами, надання їм матеріальної допомоги.
Коли до “царювання” прийшов Бобич Л.В., зустрічі з ветеранами майже не відбуваються, майже ніякої допомоги не надається. За час перебування Буришина В.Ю. в примусовій відпустці Бобич Л.В. призначив на посаду заступника начальника ГБ Сіладі Е.Е., по вказівці начальника, кабінет Буришина В.Ю. надали Сіладі Е.Е., який самовільно виніс всі речі з кабінету, при цьому вся документація ветеранської організації безслідно зникла.
Паук І.В. після призначення начальником відділу Бобича Л.В. намагався зустрітись з начальником. Але декілька разів, години дві прочекавши його в приймальні райвідділу, так зустрічі і не дочекався. Той його не прийняв.
Від тяжкої хвороби в січні 2009 року помер ветеран міліції Вамош М.М., який пропрацював в ОВС 30 років, останні з яких заступником начальника. Але Бобич Л.В., нехтуючи ветеранами міліції, ігноруючи їх, не організував належним чином похорон. Керівник райвідділу, він не прийшов персонально вшанувати пам’ять колишнього працівника міліції, навіть не переніс проведення зборів райвідділу, для того щоб дати можливість достойно провести людину в останню путь, під керівництвом якої співробітники пропрацювали довгі роки.
У зв’язку зі слабким професійним рівнем та досвідом управлінської діяльності Бобича Л.В., за останні півроку 2008-го,було скоєно чотири автодорожні аварії з участю працівників міліції. Один з працівників затриманий за вимагання хабара. По даному факту порушено кримінальну справу. На Бобича Л.В. складено адміністративний протокол “про корупцію” за порушення режиму таємності, виявлено адмінправопорушення працівниками Берегівського СБУ. Даний протокол розглянуто Берегівським райсудом та по ньому прийняте рішення.
За поданням Бобича Л.В. на посаду заступника начальника ГБ райвідділу призначено “його” людину – Сіладі Е.Е., якого було знято з посади начальника відділення і якому було знято звання, “куплене” при “білоконівському” режимі в МВС. За всі ці “турботливі” діяння “царька” Бобича Л.В., “віддячують” присвоєнням йому звання “полковник міліції”.
Немало зусиль як керівник райвідділу Бобич Л.В. приклав до того, щоб чимскоріше звільнити посаду заступника начальника відділу – начальника штабу, яку займає Ковач Г.О., з метою призначення на цю посаду свого родича (якого перевів з Тячівського РВ, де був начальником до призначення в Берегівський РВ), якого і призначив на посаду заступника начальника штабу, при цьому “попросивши” Окіпнюка О.М. перевестись на посаду оперативного чергового. До речі, на посаді оперативного чергового Окіпнюк О.М. надалі продовжує виконувати функціональні обов’язки заступника начальника штабу, а призначений родич має можливість займатись “справами” невідомого походження.
Протягом цього періоду Ковач Г.О. зверталась з проханням надати їй можливість допрацювати до пенсії 2 роки до керівництва УМВСУ, але результат негативний.
За те, що Бобич Л.В. незаконно оголосив їй догану в період, коли вона знаходилась на лікарняному, за нестачу відмовних матеріалів, ревізію яких проводили без її присутності, а матеріали службової перевірки, які були сфабриковані за вказівкою Бобича Л.В., були направлені в Берегівську прокуратуру згідно ст. 97 КПК України, нею було написано звернення в ВВБ УМВС з проханням провести службову перевірку та визнати наказ начальника не дійсним. Це стало причиною того, що Бобич Л.В., в січні 2009 року, наказав начальнику фінчастини недоплатити кошти до заробітної плати в сумі 755 гривень, а так як вона проходить ВЛК в поліклініці УМВС, після чого має намір звільнитись з ОВС, це суттєво вплине на нарахування їй пенсійного забезпечення, яке і так досить невелике, оскільки вислуга років становить 23 роки.
На рапорті, який Ковач Г.О. написала начальнику ГУМВСУ, в зв’язку з реорганізацією УМВС в ГУМВС, Бобич Л.В. наклав резолюцію, яка не відповідає Наказу „Про діловодство в структурах МВС”.
Бобич Л.В., зі своєю “радницею” Зейкан О.Д., застосовує всілякі методи тиску, щоб прискорити написання Ковач Г.О. рапорту на пенсію. Письмом, яке було направлено через пошту, викликали її на атестаційну комісію Берегівського РВ, не маючи взагалі поняття про те, що співробітників вищого начальницького складу заслуховує атестаційна комісія ГУМВС.
І ще про декілька фактів зловживань з його боку.
На території Берегівського району знаходяться три КПП між Україною та Угорською Республікою. Відповідно працівниками райвідділу проводиться постійна робота по боротьбі з контрабандою, особливо з контрабандою тютюнових виробів поза пунктами перепуску.
Бобич Л.В., замість підтримання встановленого рівня (показники 2007 року) боротьби з контрабандою, або його підвищення, з підтримки свого заступника Сіладі Е.Е., який причетний до цього бізнесу роками, зібрав осіб, які займаються незаконним перевезенням через кордон контрабандних товарів поза пунктами пропуску і поставив їм умову: за “кришування” та безпечну “працю” сплачувати йому 30% від їхнього заробітку.
Осіб, які здійснюють незаконний обмін валют на місцевому ринку Бобич Л.В. обклав даниною в 1000 доларів США. Щомісячно. Прибрав під свій „дах” весь гральний бізнес в районі.
Гроші за штрафмайданчик та штрафи по адмінпротоколах за вказівкою Бобича Л.В. направляються на фонд правозахист, а не на державну установу згідно з Законом.
Ремонтно-будівельні роботи райвідділу ведуться без належної документації, без договору, з метою прикриття. грошових оборудок та можливості списання їх на ремонт.
Будучи начальником Тячівського РВ, Бобич Л.В. незаконним шляхом, використовуючи своє службове становище, зареєстрував індустріально-лісовий бізнес на свою дружину, за час його перебування на посаді начальника Тячівського РВ в районі працювало 30 нелегальних пилорам, що підтвердилось при перевірці Тячівського РВ у жовтні 2007 року. За це та за низькі показники в роботі Бобича Л.В. було усунуто з посади начальника Тячівського РВ. Але невдовзі “чудотворним” образом він був повернутий на посаду, а згодом і переведений ще на більш “хлібне” місце в Берегівський район, де діють три пункти пропуску за кордон.
Отож, що очікувати простим громадянам Берегівщини, якщо навіть колишні і теперішні співробітники райвідділу не можуть знайти захисту від незаконного діяння, переслідування, нахабства, упевненості у своїй безкарності начальника Берегівського РВ Бобича Л.В.?
Де їм шукати правди та захисту, якщо Бобич Л.В. поводить себе в районі, як приватний підприємець, який викупив район та райвідділ у своє особисте користування.. Навіть надбавки до заробітної плати, які виділяє держава, він самовільно не виплачує, на своїй розсуд, хоча розумний господар ніколи не буде розганяти спеціалістів, а навпаки цінує їх та береже. А цей цінує тільки тих, хто, за його словами, “несе яйця в його кошик”.
Шановний пане міністр!
Ми звертаємося до Вас з проханням про захист і прийняття законних рішень.
Також просимо Вас дане звернення не направляти для проведення службової перевірки в ГУМВС України в Закарпатській області. Ми особисто звертались до двох керівників управління, які ніяких заходів не вжили і не вживають, хоча про вищевказані незаконні діяння Бобича Л.В. їм відомо. Тому їх перевірка буде проведена поверхово і необ’єктивно.
Просимо направити незалежну, непідкупну перевірку.
З повагою,
працівники Берегівського РВ УМВС в Закарпатській області.

http://www.ua-reporter.com/content/51137

 Отправлено: 23.09.09 12:59. Заголовок: Ментовские номера ..

Ментовские номера ето как понимать синие???? Или просто повторяющиеся цифры...... У половины города такие... Что все менты?????

* ответить

23.09.2009 (01:17) — АНТИМЕНТ ( )
машина ето крутого мента

машина ето крутого мента Коноваленка Олега бившего УБОПОВЦА из банды Антона Зелинского!Сейчас этот Коноваленко заведуэт темными делами в его банде и служит во Львове!!Так что автор прав!Машина ментовская!

* ответить

22.09.2009 (23:13) — АндрейК ( )
Посмотрите на шины

Посмотрите на шины "кукурузника" на фото № 3. "Лысые".

* ответить

22.09.2009 (21:57) — Хозяин (Антигость) ( )
Разрешите внести маленькую

Разрешите внести маленькую точность в сию новость! Водитель Круизера не ехал на маленькой скорости, а наоборот, летел до сотни по главной, забыв притормозить перед пешеходкой напротив СБУ, и не успев среагировать, (из-за большой, как для города скорости) зацепил Мазду-3, после чего его занесло... На круизере были ментовские номера, и их быстренько сняли, что б не светить! Среди зевак, которые там собрались, пришлось услышать что "Круизер" именет отношение к ментовской ВБ, так ли это, иль быль, неизвестно!!! Но номера так быстренько сняли не спроста! Когда смотриш на мажоров, которые гоняют по городу как угорелые или обкуреные, то становится страшно!!! Берегте себя граждане!

* ответить

22.09.2009 (21:45) — золир ( )
бабки есть..........

бабки есть..........
В центре Ужгорода Mazda "кинула" крутой джип на тротуар (фото)
22.09.2009 (21:25)
Toyota Land Cruiser и Mazda не разъехались в центре Ужгорода
Toyota Land Cruiser и Mazda не разъехались в центре Ужгорода

Сегодня в центре Ужгорода произошло дорожно-транспортное происшествие. Столкнулись две иномарки Toyota Land Cruiser и Mazda на улице Довженко.



Основная проблема в городе - это машины на обочине.

С открытием кафе "Tea Room" количество машин всегда увеличивается. Паркуют вдоль дороги и при выезде на перекресток (Крылова, Довженко, Уральская), - что и способствует аварийной ситуации.

На момент аварии обочина возле котельной была занята машинами, соответственно водитель джипа совершил маневр выезда на встречную полосу для объезда транспортного средства, что и поспособствовало столкновению с автомобилем модели Mazda, водитель которой не мог увидеть движение на дороге из-за стоящих машин на обочине.

По словам очевидцев, оба водителя ехали на небольшой скорости. Но более крутой на внедорожнике Toyota Land Cruiser решил, что его машина побольше и решил, что успеет проскочить на перекрестке перед автомобилем Mazda.

Что он и сделал. А получилась такая картина. Джип задней аркой снес "Мазде" передний бампер и, заодно, распорол себе шину. А потом внедорожник выскочил на тротуар и уперся в стену дома. Так и замер на месте около входа в подъезд.

К счастью, в этот момент никого не было на тротуаре. Иначе, пострадали бы и пешеходы...

Очевидцы ДТП утверждают, что у джипа в момент аварии были милицейские номера. Потом их кто-то поспешно снял.

Другая иномарка "пришвартовалась" с другой стороны дороги, около тротуара. С оторванным передним бампером и немножко побитым передком Mazda ждала приезда ГАИшников.

Милиционер приехал на место ДТП. По факту происшествия решали, кто прав, кто виноват. Что было дальше, мы сообщим после выяснения разборок крутых ребят. Ведь милиция, в любом случае, должна описать свою версию дорожного происшествия...



В Ужгороде мотоциклист попал под колеса грузовика (фоторепортаж)



2_408.jpg
3_393.jpg
4_315.jpg
5_206.jpg
6_124.jpg




3_392.jpg4_314.jpg

5_205.jpg6_123.jpg

7_74.jpg8_42.jpg

Интернет-издание
UA- Reporter.com

http://ua-reporter.com/novosti/64673