Отправлено: 17.06.08 09:43. Заголовок: лес

У минулому номері ми друкували статтю про один із смертельних випадків на Тячівщині під час незаконних рубок лісу. Обіцяли більш детально розповісти про тячівських лісових братків. Дотримуючись обіцяного, надаємо вашій увазі першу розповідь про справжніх „героїв” нашого важкого сьогодення панів Золотаря і Меклеша. Про те, як вони починали справу розкрадання тячівських лісів.
КРАСТИ І ЩЕ РАЗ КРАСТИ...
Як нам відомо на сьогоднішній день, слідчі орга
ни, а це УСБУ в Закарпатській області, у рам
ках порушених кримінальних справ зібрали достатньо даних для того, щоб без зайвої сором’язливості назвати Золотаря і Меклеша “героями” свого часу, або гангстерами лісів Тячівщини. Але при цьому слід зазначити, що вони не були одинаками, як і заведено, діяли разом, залучаючи до вчинення, м’яко кажучи, протиправних дій інших та розподіляючи ролі. Наявні всі ознаки злочинної групи, так воно і є насправді.
Меклеш І.Ю., працюючи спочатку на посаді
лісничого Плайського лісництва з середини
2003 року до кінця 2005 року, на посаді лісничого Плайського лісництва Брустурянського державного лісомисливського господарства і будучи за родом служби наділеним повноваженнями службової особи правоохоронного органу, яким стала державна лісова охорона, яка, до речі, контролює відвід лісосік та правильність відпуску лісу, проведення рубок, притягала до адміністративної відповідальності правопорушників, вела облік і звітність, у змові з іншим «природолюбом» Золотарем В.В., на той момент директором МПП „Гуцул», організував шайку з числа підлеглих.

 Отправлено: 17.06.08 09:51. Заголовок: Вся наступна діяльні..

Вся наступна діяльність доводить,
що це кучкування мало на своїй меті
тільки одне – красти, красти і ще раз красти. Красти нахабно, безцеремонно. Сутність механізму цих розкрадань була примітивно проста, однак вимагала спільників, ну хоча б надійних мовчунів. Але було везіння. Всі як один працювали над створенням лишків лісопродукції і її подальшим виведенням з-під контролю та обліку шляхом підроблення документів. Благо, більшість документів складали вони, і це давало фору у цій грі.
ГОЛОВНИЙ „АКТОР”
Для цього лопухівські ділки розподі-
лили поміж собою усі функції та ролі.
І почалася на Тячівщині чергова трагікомедія, наслідки якої повенями та іншими стихійними лихами відчуватиме на собі не одне покоління закарпатців.
Згідно з відведеною роллю, лісничий Плайського лісництва пан Меклеш І.Ю. взяв на себе безпосереднє загальне керівництво діяльністю групи. Він підписував необхідні документи для створення лишків лісопродукції, які йому готував помічник лісничого. Розчищаючи шлях для кримінальних оборудок, він усував від виконання обов’язків майстра лісу, чим забезпечував приймання від бригадирів лісорубних бригад лісопродукції, яка була заготовлена у лісосіках. Сюди входили і лишки. Разом з помічником лісничого складав та підписував звітність щодо заготівлі деревини. Саме у такий спосіб він забезпечував необлікування лишків та вивезення їх з лісосіки з допомогою фіктивних документів. Іноді використовував і стару схему – виписування документів на відпуск дров працівникам, що дозволяло вивозити ділову лісопродукцію.
Не цурався він і такої роботи, як організація формального освідчення місць рубок, чим забезпечував неможливість виявлення лісопорушень. Сприяв приховуванню дійсної кількості заготовленої у лісосіках деревини. Все це він вирішував із допомогою відповідних „кадрів”. За „кадровою” політикою лісних гангстерів на посади майстрів лісу лісництва підбиралися особи, які за освітнім рівнем і близько не могли належним чином виконувати свої професійні обов’язки. Саме цим він забезпечував неможливість здійснення контролю за веденням рубок та відвантаженням лісу. Оточуючим та перевіряльникам пояснював, що цей кадровий стан і викликає необхідність самому виписувати транспортні документи на відпуск лісопродукції, здійснювати контроль за веденнями рубок. За що найближчим часом і доведеться платити державі по повній програмі. І не тільки натуральними грошима…
„К” ТА ІНШІ
У цій злочинній схемі роз-
крадання „золота Кар-
пат” було враховано все. Не другорядну роль виконував такий собі помічник лісничого Плайського лісництва пан «К». За обов’язками, покладеними на нього, він мав приймати польові переліки дерев, відведених у рубки. Другим кроком, за його вказівками мала виконуватись товарно-грошова оцінка лісопродукції. При цьому великий акцент робився на всім відоме і зрозуміле пересортування. Це дозволяло безпідставно переводити ділову деревину у дров’яну. На виході складався завідомо неправдивий розрахунок виходу лісопродукції, що дозволяло створити лишки ділової деревини. А далі вже, третім кроком, складалися завідомо неправдиві переліко-цінувальні відомості. Все це шляхом підготовки актів лісозаготівельних робіт на частину заготовленої лісопродукції саме і дозволяло забезпечувати уникнення документального оформлення лишків, складати неправдиву звітність стосовно лісозаготівель.
Що можна робити з лишками лісової продукції, вже пояснювати не треба. Адже це фактично необліковані гроші, до того ж чималі. Саме тому директор МПП „Гуцул» пан Золотар В.В., знаючи про утворену злодійським шляхом кількість лишків ділової деревини, взяв на себе таку важливу функцію, як вивезення створених лишків ділової та дров’яної деревини, які викрадалися з верхнього складу, на пилораму МПП „Гуцул» у с. Лопухів та іншим споживачам району. Він же, зловживаючи своїм службовим становищем, забезпечував реалізацію цієї деревини як у районі, так і по області. А потім вже і ділилися гроші згідно відведених ролей та ризику.
Протягом 2002-2005 років ним та його спільниками шляхом зловживання своїм службовим становищем та службового підроблення документів і було здійснено розкрадання державного майна. Документи ці не прості. Серед них переліко-цінувальна відомість, яка є підставою для виписки лісорубних квитків та внесення до реєстрів бухгалтерського обліку кількості заготовленої лісопродукції, обліку відпуску деревини. Підроблялись і акти (нарядів-актів) лісозаготівельних робіт, що складалися за наслідками проведених лісозаготівельних робіт бригадою лісорубів лісництва за кожен місяць. Ці документи були не тільки підставою для нарахування заробітної плати, але й обліку лісопродукції. Вони ж дозволяли списувати нафтопродукти, готувати документи щодо обстеження лісосік після закінчення рубки дерев. Це і забезпечувало процес систематичного розкрадання лісу, який заготовляли лісорубні бригади. А далі він вивозився на естакаду (Верхній склад. – Прим. Редакції). А це вже не одне порушення, не одна кримінальна стаття, доведення якої не потребує значних зусиль...
Сьогодні, поки ще триває слідство, ми не будемо розголошувати цифри і факти, де, як і що рубалося, вивозилося та де і кому продавалося. Це тема окремої публікації. Нині можемо сказати, що за час діяльності цих лісових гангстерів було розкрадено та продано не одну тисячу кубометрів лісу не на одну сотню тисяч доларів США.
За фактом цих зловживань 11 жовтня 2006 року прокурором Закарпатської області паном Бенцею Ю.Ю. винесено постанову про порушення кримінальної справи відносно особи.
Цитую витяг з неї.
„Протягом червня - грудня 2002 року за межами с. Лопухово Тячівського району Меклеш І.Ю., перебуваючи на посаді лісничого Плайського лісництва Усть-Чорнянського ДЛМГ, як службова особа, переслідуючи мету заволодіння чужим майном господарства шляхом зловживання своїм службовим становищем в особливо великих розмірах та службового підроблення, в складі організованої злочинної групи разом з помічником лісничого Карпа В.Г., та директором МПЛ „Гуцул» с. Лопухове Золотар В.В., вчинив привласнення лісопродукції, чим завдав збитки державним інтересам понад 200 тисяч гривень.
Приймаючи до уваги те, що Меклеш І.Ю. є депутатом Лопухівської сільради, у ході досудового слідства зібрані достатні докази того, що він вчинив зазначені вище злочини, керуючись ст.ст. 94 ,97, 98, 112, 227 КПК України, ст. 31 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад”, –
постановив:
1. Порушити кримінальну справу стосовно депутата Лопухівської
сільської ради Меклеша Івана Юрійовича... за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 191 ч.5, 366 ч. 2 КК України.
2. Кримінальну справу направити для проведення досудового слідства
прокурору Хустської міжрайонної прокуратури.
3. Про прийняте рішення інформувати депутатів Лопухівської сільради та
Меклеша І.Ю.”
„КОМБІНАТОРИ”
ТА ПОКРОВИТЕЛІ
Паленим засмерділо вже наприкінці
2005 року. Враховуючи, що лісові
„братки”, створюючи безкарну систему розкрадання „золота Карпат”, пройшли нелегкий „трудовий” шлях, наприкінці року їх умовляють написати заяви про звільнення за власним бажанням. Вони усі пишуть. Про це ж відразу Ужгород рапортує наверх, аж до самого Державного комітету лісового господарства України..
Але це був тільки початок великої комбінації. Подальша історія говорить про те, що це було не що інше, як маневр, вивід „братків” з-під удару, який навис над ними.
Далі ці два вказані «природолюби», пани Меклеш та Золотар, проводять чергову комбінацію і поновлюються через суд, не будь-який, а саме Тячівський районний суд, що вже не потребує коментарів. Але це вже інша тема.
При цьому вони, щоправда, згадують про це рішення тільки вже опісля, через деякий час, коли це стало всім вигідне. Слід зазначити, що в цій ситуації більш цікаво повело себе обласне управління лісового господарства – воно навіть не спромоглося захистити честь галузі, направивши на суд юриста з єдиним твердженням, що звільнення було законним. Тому згодом, а саме 21 липня 2006 року, за підписом директора ДП Брустурянске ЛМГ і з’являється наказ №217/к „Про поновлення на роботі” Золотара В.В., Фабріція Ю.М., Меклеша І.Ю., Бурси В.Д. Для прийому-передачі лісництва створюється комісія. Деякий промінчик світла справедливості замайорів тільки нині після прийнятого прокурором області рішення порушити кримінальну справу. Адже сума у 200 000 гривень говорить сама за себе, і зрозуміло, що вона не є остаточною...
Як ви пам’ятаєте, шановні читачі, обласні ЗМІ, в тому числі і наша газета, друкували про спробу їх арешту, надали їм можливість захистити себе. Арешт за результатами виявився невдалим. Причина проста – захистили керівники-покривателі, вдавшись до того «демократичного» шляху, який нова влада викорінює – до телефонного права. Прийде час, і про це ми розкажемо.
Не менш цікавим є те, що зазначені особи вийшли на умовах підписки, однак їм це не зашкодило без жодного дозволу зібратися і виїхати до нашої столиці для вручення пакуночка подяки одному з своїх покровителів...
Цей факт порушення умови запобіжного заходу не повинен пройти повз увагу правоохоронців, бо є вже всі підстави порушувати питання про його зміну. Правда, є ще один фактор – купівля свободи. Але сподіваємося, що він не пройде...
Далі буде. А буде про суддів та їх роль у цій справі.
Георгій Черняховський, м. Ужгород.

 Отправлено: 17.06.08 09:57. Заголовок: ПОЧАТОК «ВЕЛИКОГО КІ..

ПОЧАТОК «ВЕЛИКОГО КІНЦЯ»
Про конфлікт між колишнім та теперішнім кері-
вництвом Брустурянського лісомисливського
господарства відомо мабуть уже всій Україні. Кажуть, що це війна закарпатських кланів. Можливо, цю версію ми дослідимо і обов’язково додатково висвітлимо на наших шпальтах. Однак на даний момент можемо констатувати той факт, що ця війна носить затяжний характер. У ній то одна, то друга сторона здобувають локальну перемогу, а кінця цій війні не видно. Нині одна зі сторін здобула хоча й локальну, на перший погляд, перемогу, але все ж таки перемогу. Після рішення Київського апеляційного суду Вищий Адміністративний суд підтвердив незаконність звільнення колишнього директора Фабриція В., а разом з цим рішення першої інстанції щодо його негайного поновлення на посаді. Нарешті хоч чиясь правда торжествує у законний спосіб. Але ця формальність насправді може стати початком «великого кінця» для декотрих керівників, починаючи з районних ДЛМГ і завершуючи „царьками” із Закарпатського управління лісового господарства. (Те, що вони дуже скоро „підуть” разом зі збанкрутілим керівництвом ОДА, навіть і сумніву немає. Питання в іншому. Хто і коли сяде, бо мусить хтось бути крайнім у тотальній системі розкрадання зеленого „золота Карпат”, яке належить корінному народу цього краю. Не менше запитань буде поставлено і перед головним лісничим області паном Мургою, в тому числі і зі шпальт нашого видання. – Прим. Редакції.)

 Отправлено: 17.06.08 10:47. Заголовок: Запитаєте: чому? А т..

Запитаєте: чому? А тому,
що Фабрицій В., як досвід-
чений у всіх сторонах керівник, вийшовши на роботу, легко підніме на-гора всі зловживання і виявить майже всі крадіжки, оголошення сум збитків від яких може мати нечуваний резонанс. А далі? Далі правоохоронцям треба буде тільки добре смикнути за ниточки, і вони одразу приведуть до центру, до тих павуків, які і плели це злочинне павутиння, смоктали кров «жертв» і жиріли на ній. (Вже нині ні для кого не є таємницею факт „добровільно-примусового” збирання „зелені” з директорів Тячівського та Рахівських ДЛМГ та інших лісових братків для хабара на порятунок заарештованих влітку 2006 року. – Прим. Редакції).
ФАЛЬСИФІКАЦІЯ, ЗНИЩЕННЯ ДОКАЗІВ
Звичайно, що цього ніхто з
тих, хто при владі та у лісі,
не бажає. А тому вони готові на все. Розкриємо тільки один їхній план, до геніальності простий і який є тільки варіацією відомої сталінської мудрості: «є людина - є проблема, нема людини – нема проблеми». Бажаючи у будь-який спосіб не допустити поновлення Фабриція В. на посаді директора Брустурянського лісомисливського господарства, вони вирішили ліквідувати посаду, для чого об’єднати два господарства – Брустурянське і Мокрянське, а під час призначення керівника перевагу надати керівнику останнього ЛМГ- пану М.Д.Ф. Чому саме йому? А тому, що відданість М.Д.Ф. «справі» обласних керівників галузі, організаторські здібності його та вміння швидко приймати рішення у критичних ситуаціях заслужили їх повагу. Про це нижче, з конкретним прикладом. Зауважимо тільки, що ці реорганізатори ні на йоту не замислилися над долею підлеглих, частина яких в результаті піде під скорочення. Наразі ними вже оголошено аукціон з продажу… посад у нову структуру. Є ще друга сторона – саме під час інвентаризацій, об’єднань бухгалтерій, перевезень документів та інших організаційних заходів легше знищити докази або їх “загубити”.
Продовжимо розпочату у минулих публікаціях хронологію кривавих подій створення багатств на лісі та людських життях.
Улітку цього року сталася перша трагедія під час заготівлі лісу ПП «Рись» у 4-му кварталі Турбатського лісництва. Тоді загинув лісоруб Піньора Дмитро. Мабуть, є якась містика в лісі, і будь-хто, хто посягнув на нього, повинен заплатити свою ціну. Так і сталося. Закінчивши розробку у виділених межах, лісоруби, як і було договорено з керівниками Брустурянського ЛМГ, заготівлю продовжили і поза територією виділеної лісосіки. Треба ж було відбити хабара та й додатковий прибуток отримати. Але саме тоді сталася трагедія – деревом, яке неконтрольовано зрушилось, був травмований Піньора Д., який помер. Розуміючи, що це є привід для серйозних перевірок та численних запитань, і не бажаючи зустрічних запитань від родичів, вирішили оформити це як смерть на виробництві. Для чого перенесли межі лісосіки. Цікаво, що комісія, яка перевіряла, цього не побачила, а за вже вказаних підстав лісники та принципові керівники промовчали. Інакше як: все для народу і на благо народу, без цього держава платити не буде.
ЗЛОЧИННИЙ ЛАНЦЮГ...
Однак ще більш зухвало
повели себе в Мокрянсь-
кому лісомисливському господарстві. І марно взивати до совісті, це поняття було вигадане саме такими “людинолюбами” для чесних, щоб останні терзали себе і ночами не спали.
11 серпня цього року в Мокрянському лісомисливському господарстві сталися дві, на перший погляд, не пов’язані події з кримінальним підтекстом, але це на перший погляд. Розголосу вони набули у різні проміжки часу, але, будучи пов’язаними через одну людину, чомусь не були об’єднані правоохоронцями в один ланцюг, а саме у цьому був шлях до розгадки причин.
Докладніше. Того дня довірена група працівників Мокрянського ЛМГ, до речі, державного підприємства, з метою поповнення «общака» керівників, отримала вказівку накрасти лісу. Хоча навряд чи це можна називати крадіжкою у прямому розумінні, бо всі, хто зобов’язаний був берегти ліс від імені держави, відповідали за нього і повинні були зробити все, щоб цього не відбулося, прямо хотіли цієї крадіжки. Так у них, «лісових братів» або «братів по лісу», зараз прийнято. Все відбувалося, як завжди, злагоджено та планово. Вказівка рубати виконуючого обов’язки директора пана М.Д.Ф. (пригадайте вступ щодо перспективного призначенця і його ділових якостей), участь його брата лісника, як головного куратора, лісоруби, лісовоз «Урал-375». Все, що треба для успіху. Але, як часто буває, недогляділи, розслабилися та забули, що правила техніки безпеки кров’ю писані. І для неї, техніки безпеки, немає жодної різниці, офіційна це заготівля чи крадіжка. Закони природи не відмінити. Так і сталося. Навантажили за допомогою фіскарсу (такий собі маніпулятор) стовбур, задовгий для лісовоза. Один з лісорубів Бадулського лісництва Банга Йосип отримав команду «розкряжувати» його, тобто підрізати частину стовбура, що не влізла, але знизу. (Заборонено всіма правилами та здоровим глуздом. – Прим. Редакції). Але які тут правила, якщо є “добро” зверху, це ж як боже повеління. Стовбур, не знаючи про це “добро” зверху, тобто від лісових „царьків”, що в Ужгороді, повів себе, як велить природа, і, не визнаючи цих „божків”, рушив на нещасного лісоруба і задавив його.
Бідолаха хоча і втратив свідомість, ще дихав, тобто не жалівся на стан, а тому бригада вирішила, що ще є вдосталь часу довантажити лісовоз і вже тоді відвезти травмованого до лікарні, тим же лісовозом, по дорозі до місця розвантаження. Так і зробили. Закінчили крадіжку, поклали бідолаху до машини і повезли. На жаль, по дорозі травмований перестав дихати і супроводжуючі стали перед дилемою, що ж робити: зразу здаватися чи... Так, саме у цей момент їх осяяла думка, що прийшов час турбувати верхи, бо це ж вони давали “добро” на роботу. Зв’язавшись з «шефом» (М.Д.Ф.), шофер отримав несподівану, але рятівну пораду: вивантажити труп неподалік від дому в с. Комсомольськ і зробити вигляд, що він є жертвою ШТП. А вже потім буде знайдений свідок, який все підтвердить. Гроші умовлять всіх, хто повинен поставити під сумнів цю легенду. Як вирішили, так і зробили. Виконуючи чужий план, подію відобразили у звітах правоохоронці, але спочатку як труп без ознак насильницької смерті. Ви собі уявляєте людину, на яку впало дерево і від травми нанесеної яким вона померла, без ознак насильницької смерті? Я ні, а міліціанти – так. І все так просто та легко. Мабуть, вони шукали кульовий отвір або ніж, що стирчить. Цього не було... Але ж є ще судовий медексперт, який оглядав та розтинав труп. Саме він у своєму висновку мав би зазначити, що тілесні травми, отримані лісорубом, не характерні для ШТП. Але, мабуть, і йому затулили „зеленню” рота та очі, що, до речі, далеко не перший випадок. Довести це не важко, адже докази і понині в землі. Правда – після ексгумації.
ОБЕРЕЖНО – ЗОМБІ!
Результат – дві окремі події:
труп і крадіжка, яку вия-
вили тільки через декілька днів. Між ними нічого спільного. Але в гірських краях звук, завдяки чистоті повітря, розповсюджується далеко, а тому про дійсність знали всі, хто хотів. І тільки тоді з’явився свідок – громадянин Моринець, який крім того, що бачив, як бідолаха сам потрапив під колеса лісовоза, бачив, що перед цим він спромігся самостійно вийти з машини. Такий собі містичний фільм жахів. Мрець виходить з машини, стукає дверима і, посковзнувшись, потрапляє під колеса. А так як трупи не кричать, то водій не чує, що переїздить його. Та й слава шоферу, бо знаєте, скільки б і чого цей труп натворив ще того дня, блукаючи селом…
Але якоюсь незрозумілою є роль згаданого громадянина Моринця, який, як нам повідомили компетентні джерела в Тячівському райвідділі міліції, теж був учасником крадіжки і сам виявив труп у с. Комсомольськ, і, мабуть, сам зголосився бути свідком не безкорисно. До речІ, за документами, крали зі складу ЛМГ, уявляєте нахабство? Постає питання, а де був сторож?
Нарешті, як і прогнозували, гроші все вирішили. І судмедексперт та міліція погодилися, що наявні всі ознаки того, що було так, як ..., як хоче керівництво Мокрянського лісомисливського господарства і особисто М.Д.Ф. М’ясо окремо і мухи окремо. Тому не буде дивним, якщо незабаром на гірських дорогах Тячівського району з’явиться новий дорожній знак: “Обережно – зомбі!” І нема чого дивуватись, адже це далеко не перша і не остання жертва незаконних лісових рубок, які під різними приводами списують то на ШТП, то на утоплення. Так і гинуть люди за копійки, одночасно збагачуючи одних та збіднюючи інших. А врешті-решт платитимуть усі і сповна...
Далі буде.
Георгій Черняховський, листопад 2006 року. с. Лопухово – с. Комсомольськ Тячівського району.

 Отправлено: 18.06.08 14:47. Заголовок: У нас є ще декілька ..

У нас є ще декілька запи-
тань до керівників цього
управління, особливо начальника – Мурги, який доволі часто відвідує цей кримінально-заповідний куточок Карпатських гір на своїй недешевій іномарці. Та й то правда, за таких тіньових прибутків ця машина як чижми (чоботи) для лопухівця. Будемо послідовні і поставимо ці запитання почергово, після маленьких історичних та статистичних викладок.
Наскільки редакції вдалося встановити, ініціатива об’єднання господарств виходить саме від обласного управління і пан Мурга є ярим прибічником цієї ідеї, сам відвідує керівників району та схиляє їх до згоди, пробиває відповідні накази у Києві, у Комітеті лісового господарства.
Запитання. Якщо першопричиною цього рішення не є небажання виконати рішення судів, то яку мету ви переслідуєте?(Дайте відповідь самі собі перед тим, як читати далі, та перехрестіться).
Рішення про розподіл колишнього Усть-Чорнянського держлісгоспу на два лісомисливські господарства, Мокрянське та Брустурянське, було прийнято в середині 2003 року. Причин було декілька, зупинимося на головних.
КАНДИДАТ
НА „ЦАРСТВО”
Перша. На момент розпод-
ілу Усть-Чорнянський
держлісгосп включав у себе 60 тисяч гектарів лісів. Фактично це був найбільший держлісгосп в Україні. За умови розташування лісів у високогір’ї такий їх розмір і стан доріг робили неможливою ефективну охорону цих лісів. На той момент найбільшу проблему складали самовільні рубки громадян, реакція на які була завжди у формі констатації. А тому, з метою побудови ефективної системи контролю та наведення порядку, логічним було зменшення розміру господарських одиниць.
Запитання. Невже навели порядок? Або, може, ви створили таку систему управління, що тепер можна контролювати стан справ у лісах у будь-який час, чи, може, рівень цієї системи дозволяє керувати будь-чим, хоч снігом у лісах чи розповсюдженням короїда (чи не основний після людини шкідник у лісах області)?
Правда, є ще один кандидат – нині царюючий директор Брустурянського ЛМГ пан Куцин, який хоча і заплямував себе хабарами, за них же купив собі в Ужгородському міськрайсуді та апеляційному суді презумпцію чесності. Він є важкою артилерією, такого собі роду несподіванкою для всіх, сюрпризом.
Запитання. А чи спростовано судами заяви про вимагання панами Куцином та Бігуном хабарів, чи тільки за формальних підстав закриті кримінальні справи? Ні, жодна заява не спростована. Скажіть, пане Мурга, чи не з приводу Куцина і Бігуна ви дзвонили по керівниках прокуратури та СБУ, про що говорили на прес-конференції в УСБУ в Закарпатській області? І що це за батьківське піклування, яке межує з втручанням у діяльність правоохоронного органу? Чи може маємо класичний випадок захисту курки, яка несе золоті яйця?
ГОТОВИЙ ЖИВОТА ПОКЛАСТИ...
Друге. У період 2003 року
Усть-Чорнянським держ-
лісгоспом керував Фабрицій Михайло Дмитрович, який нині керує Мокрянським лісомисливським господарством і якого вважають одним із кандидатів на посаду начальника нового об’єднаного господарства. Про стан справ у Мокрянському ЛМГ ми вже писали у минулій публікації, однак слід згадати, що, допустивши жахливу кількість самовільних рубок, тоді він не вжив заходів, аби виправити ситуацію, притягти винних до відповідальності, а сам не був покараний за те, що допустив. За попередніми даними, тільки по Брустурянському лісництву було вчинено самовільну вирубку 50 тис. метрів кубічних деревини..
Запитання. Що ж тепер? Він набув досвіду або, може, виправився чи одумався і тепер готовий живота покласти за ліси?
Третє. Питомо майже половина лісів Усть-Чорнянського держлісгоспу знаходилася на території Лопухівської сільської ради. Відповідно на цих територіях і здійснювалася найбільша кількість рубок. У той же час бюджет і без того небагатої Лопухівської сільської ради жодного зиску від розташування на її території вагомої частини інфраструктури Усть-Чорнянського держлісгоспу не мав. Як тоді, так і на даний час ліс є єдиним реальним джерелом прибутку для населення села Лопухово, однак тепер від розташування Брустурянського ЛМГ на території сільської ради вагома частка податків надходить саме до бюджету Лопухівської сільської ради. Що ж буде після об’єднання? А те, що від зареєстрованого на території смт Усть-Чорна підприємства податки почнуть надходити в бюджет Усть-Чорнянської сільської ради. Про того, хто буде там розпоряджатися цими коштами, ми розповімо в наступній публікації. Постає питання: а хто ж буде поповняти бюджет Лопухівської сільської ради, і без того соціально напруженої тритисячної територіальної громади? Дід ... (народний фольклор)?
Запитання. Пане Мурга, повідомте, чи проводилася соціальна експертиза вашого проекту та ким? Чому до цього часу не оголошено в засобах масової інформації результати цієї експертизи, адже народ має право і повинен знати, що його чекає і хто буде утримувати соціальну сферу Лопухова після реалізації цього горе-проекту? Якою була позиція голів зацікавлених сільських рад (Мокрянської та Лопухівської, керівника Усть-Чорнянської можна не оголошувати) та керівництва Тячівського району?
Наслідком об’єднання буде і створення нової штатної структури, а отже частина посад, наявних в обох ЛМГ, буде скорочена. Цікавий виходить соціальний ефект – зворотний. Правда, така реорганізація дозволяє скоротити всіх “непотрібних” (тих, які не стали своїми) або небажаних (тих, хто не воліє чинити злочини за вказівками «лісної братви», упирається, свідків у кримінальних справах, аби шантажем схилити їх до зміни показів). Так це ж відверта вигода.
ГРЯДЕ „ІНКВІЗИЦІЯ”?!
Але є ще більша вигода. Це
закритий аукціон з прода-
жу посад. На цьому можна заробити набагато більше, ніж річна зарплата, наразі подібний досвід мають інші державні органи (митниця, міліція, суди, СБУ), він прижився, а тому нема потреби вигадувати велосипед. Зовні це варто закамуфлювати під атестацію чи, мабуть, багаторівневий конкурс.
Запитання. Пане Мурга та «лісна братва», а чи не будете ви ласкаві, керуючись демократичними началами, закладеними «помаранчевою революцією», оголосити весь список та одразу поінформувати нещасних «відьом», що гряде інквізиція? Яким чином буде забезпечена рівність прав, гарантована Конституцією? Чи правда, пане Мурга, що коли ви залишили попереднє місце роботи, ви залишили значний розмір заборгованості по заробітній платні, яка не погашена до цього часу, та чи не думаєте ви, що саме це є вашим справжнім соціальним обличчям і яскравим прикладом ваших “перемог” над соціальними негараздами?
Нарешті згадаємо економічну складову та «значний» ефект від реалізації проекту. Наприклад, у Державному підприємстві «Брустурянське лісомисливське господарство» (про статус державного наголошуємо принципово, оскільки це вказує на те, хто є власником і на кого це підприємство повинно працювати) ця складова почала формуватися заздалегідь. Наведемо маленьку статистику. За перше півріччя 2005 року Брустурянське ЛМГ здійснило заготівлю лісосировини в об’ємі 31 тис. м куб., а загальна її реалізація склала 3 млн. 800 тис. гривень. Середня реалізаційна ціна одного метра кубічного склала 122 грн. У другому півріччі, після зміни влади на ЛМГ (керував вже новопризначений пан Куцин), було заготовлено вже 46 тис. м куб. лісосировини, яку реалізовано за 4 млн. 200 тис. грн., але чомусь середня реалізаційна ціна склала 92 грн., хоча ціна збільшилася. Постає закономірне питання: куди поділася різниця, розмір якої склав порядку 3 млн. 500 тис. гривень? А якою буде цифра, якщо врахувати ще і 2006 рік та об’єми приховувань в інших лісомисливських господарствах, які досягли дійсно промислових масштабів? Чи вистачить цієї суми для підкупу всіх і вся? За отриманою редакцією інформацією (не офіційна інформація), прибуток Брустурянського ЛМГ за 9 місяців склав тільки 15 тис. гривень, хоча раніше сягав сотень тисяч. Перше, що спало на думку, так це перевірити загальносвітову тенденцію або хоча б галузеву по країні. Але ні, ліс як користувався попитом, так і користується. Подивіться хоча б на новобудови та поцікавтеся рівнем експорту.
ЧИ НЕ ПОРА
ЗА ГРАТИ?!
Ще більш жахливими є по-
казники Мокрянського
ЛМГ – 700 тис. гривень збитків за 9 місяців. Ну це вже менеджмент і маркетинг світового рівня. Та чи не пора комусь сісти за грати? Думка редакції: давно пора, і не одному, а по ланцюгу наверх.
До речі, хитрощі з прибутками творяться і в Брустурянському ЛМГ. Там змогли списати за рік на новий автомобіль «Ніва Шевроле» ще одну його вартість у вигляді видатків на запасні частини і обслуговування. Мабуть, треба почекати, і через рік він стане вартувати як хороший джип, а може і почне літати.
Запитання. Так яку ж мету насправді переслідує це злиття? Чи правда все, що ми повідомили? Чому так довго це триває і яке ваше ставлення до цього? Чи, може, це підступні умисли іноземних ворогів, диверсії, саботаж?
Усе набагато простіше, але висновки робіть самі. Ми ще раз пропонуємо всім сторонам висловити свою позицію і готові опублікувати всі листи без жодного, окрім орфографічного, виправлення. Наразі відгукнулася тільки одна сторона, і та через посередника, а тому чекайте подальших публікацій, включно до колишнього керівництва Брустурянського ЛМГ (в ім’я об’єктивності), причому залишаємо право на дискусію за тими, хто згадується у публікаціях.
Примітка. Про існування реакції державних органів на минулі публікації нам не відомо, а тому екземпляри газет, як заяви про злочин, редакція рекомендованими листами направляє в прокуратуру Тячівського району, в Держнаглядохоронпраці, обласне управління лісового господарства, обласне управління екології. Щоб поставлені нами запитання не залишилися просто запитаннями, ми направимо цю публікацію безпосередньо пану Мурзі.
Відповіді на всі запитання і заяви, особливо від пана Мурги, ми будемо чекати у визначений законодавством України термін, жорстко. Поінформуємо про наслідки читачів і правоохоронні органи.
Далі буде.
Георгій Черняхівський,
с. Лопухово – м. Тячів –
м. Ужгород.
Листопад 2006 року.

 Отправлено: 19.06.08 12:27. Заголовок: „ЛІСОВИХ СПРАВ МАЙСТ..

„ЛІСОВИХ СПРАВ МАЙСТРИ”
Газета вже звертала увагу читачів на першоп-
ричину такого рішення, а саме небажання ви-
конати рішення судів, якими колишній, а правильно казати – все ще чинний, директор Фабрицій В. поновлений на посаді директора Державного підприємства «Брустурянське лісомисливське господарство» (рішення судів набрало чинності ще до оголошення про об’єднання). Це не є формальне небажання, на кшталт «ну не подобається він нам». Першопричина глибше, у бажанні приховати злочини, які протягом останніх декількох років набули такого рівня системності вчинення, що прийшов час оголошувати спільні профспілкові збори працівників цих господарств та активних підприємців – «лісових справ майстрів». І за час цих зборів обносити території адмінбудівель господарств колючим дротом, збивати бараки, щастя лісу вистачає, будувати сторожові вежі та розміщувати штат охоронників, а точніше тюремників. Бо це чи не єдиний спосіб запобігти подальшій криміналізації. Правда, стає необхідним поновити фортифікаційні споруди, залишки яких ще де-не-де зустрічаються на узбіччях доріг у тих краях. Навіщо? А щоб з гармат розстрілювати лісовози з надлишковою деревиною, які караванами щоночі, а іноді і вдень прямують з цих лісомисливських господарств.
Запитаєте, чому я висвітлюю саме такий жорстокий спосіб наведення порядку?
Та тому, що за відсутності дійсної влади я не бачу шляхів розігнати цю «лісову братву». Вони як у байці Крилова: «А Васька слушает да ест...». Вони, заткавши вуха, продовжують робити свою темну справу. Пустили в рубку зелені ліси (нехай екологи вважають це офіційною заявою і відреагують, а ми висвітлимо цю реакцію), в тому числі ту лісосіку, на якій загинув Арович, про обставини смерті якого газета писала
...Хотілось би тільки, щоб не за рахунок деревини, проданої з цієї лісосіки, розраховувалися з його родиною. Більше того, навіть на тих лісосіках, які виділили, занизили частку ділової деревини, а чи не у два рази. Правда ж, за рахунок яких джерел відбивати хабарі, купувати правоохоронців та шикувати?
ЛІСОВЕ „БОЛОТО”
Не дивлячись на такий жахливий стан справ у
цій галузі, в болоті під назвою обласне управ-
ління лісового господарства все в порядку, їх це все повністю влаштовує і, на їх думку, це чи не найбільш ефективний спосіб реалізації державної політики. Редакції достовірно відомо, що на вже здійснені публікації жодної реакції не було. Напрошується питання: а окрім рахування грошей готівкою ви ще щось вмієте, наприклад, читати? А якщо і вмієте читати, то чи читаєте закони України? Чи вважаєте їх чинними для інших, а не для себе?

 Отправлено: 19.06.08 12:40. Заголовок: «БРАТВА» На початку ..

«БРАТВА»
На початку дозвольте од-
разу поставити запитан-
ня, яке випливає з назви наказу: «Про забезпечення проведення процедури припинення ДП «Брустурянське ЛМГ» та ДП «Мокрянське ЛМГ». Припинення чого? Який юрист готував цей наказ? І що це за юридична процедура «припинення»? Наказ №69 від 24 листопада 2006 року, як можна здогадатися з першого абзацу, виданий управлінням лісового господарства на виконання наказу Державного комітету лісового господарства України №223 від 13 жовтня 2006 року «Про реорганізацію державних підп-риємств ДП «Брустурянське ЛМГ» та «Мокрянське ЛМГ» і створення державного підприємства «Усть-Чорнянське лісомисливське господарство», наказу горезвісного управління №67 від 13 листопада 2006 року «про створення комісії для проведення реорганізації державного підприємства ДП «Брустурянське ЛМГ» та «Мокрянське ЛМГ». До речі, там іде мова про реорганізацію, а не про незрозуміле «припинення» не знати чого.
Так от, наказом передбача-
лося, що у термін до 8 груд-
ня 2006 року повинна була бути проведена повна інвентаризація майна цих двох державних підприємств та виключний перелік дебіторів та кредиторів. Цікавим є те, що перша частина дії, виглядаючи на перший погляд доволі прийнятною, не містить вкрай необхідного тлумачення поняття майна. Постає закономірне питання: а чи було включено до поняття «майно» лісовий фонд? Можемо з впевненістю сказати: ні, бо навіть після видання наказу інвентаризація цієї значної частки активів підприємства або навіть хоча б підготовка до проведення цієї роботи не розпочалася.

 Отправлено: 19.06.08 13:01. Заголовок: І це стає зрозумілим..

І це стає зрозумілим, коли подумаєш про наслідки якісного прове-
дення інвентаризації – виявлення значного заниження об’ємів діло-
вої деревини. Підтвердженням цього є в матеріалах останніх рубок. І хай перехреститься той, хто скаже, що в рубку не були пущені зелені ліси, вихід ділової деревини у яких складав майже 70 відсотків, і які, щоб не платити «зайвих грошей», оформили як хворий ліс.
Інше питання: про що думало керівництво, встановлюючи строки? Порахувавши кількість робочих днів між 24 листопадом та 8 грудня, можна з впевненістю сказати, що провести інвентаризацію лісів неможливо, отже цього завдання і не ставилося.
Повторно акцентуємо увагу читачів на тому, що правонаступником повинно стати державне підприємство «Усть-Чорнянське лісомисливське господарство», яке почне поповнювати скарбницю смт. Усть-Чорна. Хто зараз є її скарбником та розпорядником, читайте нижче.
Продовжуючи збирання матеріалів, редакції стало відомо, що два тижні тому до області прибула комісія, якій поставлено завдання провести комплексну планову ревізію фінансово-господарської діяльності підприємств Закарпатського обласного управління лісового господарства за період з 1 липня 2005 року по 1 грудня 2006 року. Комісію очолює начальник відділу контролю Держкомітету пан Колісниченко О.О.
Затвердив програму перевірки перший заступник Держкомлісгоспу України пан Марчук Ю.М., і треба віддати належне, програма перевірки передбачала всі заходи, необхідні для виведення на чисту воду наших місцевих «лісових братів». Були передбачені і перевірки у згаданих ДП «Брустурянське ЛМГ» та «Мокрянське ЛМГ».
Але не все так робилося, як писалося. Все ж таки новий рік на носі, і членам комісії, як нікому, кортіло поїсти, попити, добре відпочити на екологічно чистій території та й гаманці набити. А перевірка? Да … з нею. Тому, не побачивши у вікні готелю керівництва з Києва (може з їх санкції), а на стелі господа, вирішили пристати на пропозиції щедрих закарпатців і поїхати у цей богом забутий край відпочити. Мокрянські ревізори надали перевагу карпатській перлині – Синевірському озеру, а Брустурянські спочатку рушили на Буковель, а опісля в Яремчу. Добре попили, досита поїли, грибочків вже сушених та маринованих десятками кілограм назбирали, а ще б не забути, на полювання з’їздили, та й не один раз (і в понеділок, і у вівторок та й в середу). Та й як не поїхати, тим більше, що гарантували точні постріли самі керівники державних лісомисливських господарств та лісні хазяї – лісники Меклеш, Золотарь та громадянин Юряк. Коли ще доведеться оленя забити, та ще й не одного.
От така комплексна перевірочка вийшла. Напрочуд не комплексна перевірка, а комплексний відпочинок. Після цього всього який може бути акт – тільки зі словами вдячності між рядками та пропозицією розповсюдити досвід роботи закарпатців на всю Україну-матінку. Тоді заживуть, хто саме, здогадаєтесь самі. Редакції вдалося дізнатися, що рядом патріотів краю голові комісії пану Колісниченку О.О. було передано документальні матеріали, що містили ознаки протиправних дій з боку керівників державних лісомисливських підприємств, доля цих матеріалів невідома. Тому обіцяємо висвітлити реакцію комісії у наступних публікаціях.

 Отправлено: 07.07.08 13:38. Заголовок: Один із членів цієї ..

Один із членів цієї групи яку я добре бачив бо
вона знаходилась від нас приблизно в 100-150
метрах спорядив рушницю та присів вмісті з іншими. Я попередив присутніх, що один з них спорядив рушницю. Із цих 6-ти чоловік цей громадянин, що спорядив рушниці навприсідки, тримаючи рушницю в руках став підкрадуватись в наш бік. Як потім з’ясувалося, це був Сойма А.І., за яким я весь час спостерігав, поскільки саме він ішов із зарядженою рушницею. Другий крадучись ішов в присідках за Соймою А.І. без спорядженої рушниці.
Дочекавшись поки Сойма В.І. підійшов до мене на відстань біля 5-6 метрів, я підвівся, наказав стояти і зразу відібрав від нього рушницю та витягнув з патронника патрон 16 калібру, що був споряджений картеччю і на це майже миттєво до нас підбігли Міхальчич М.М. та Сойма І.І., який запитав, що він робить не у своєму лісництві, поскільки Сойма А.І. працює в Краснянському лісництві єгерем як я потім узнав. Спочатку Сойма А.І. незміг пояснити свою появу на території цього лісництва після чого промовив, що йому потрібно добути м’ясо „шефові» і став просити Сойма І.І, просити мене щоб я віддав йому рушницю. Зразу ж я відібрав з рук стволи, а після і приклад від іншого напарника Сойма А.І. як після того вказалось що це теж лісник Краснянського лісництва Носа М.М. Під час цієї возні інші 4-ро незнайомих мені громадян втекли. Я обіцяв Сойма А.І. віддати рушницю, якщо він назве фамілії і цих 4-х громадян на що він заявив що їх незнає. Я тоді йому в категоричній формі заявив, що рушниці вилучаю як член Президії Тячівської райради УТМР, та громадський інспектор Управління лісового господарства. Крім цього я попросив надати для перевірки посвідчення його як особи, та дозвіл на право носіння та користування зброєю. Спочатку Сойма А.І. став говорити що це службова зброя, однак перевіряючи його заяву по мобільному зв’язку з інспектором дозвільної системи Тячівського РВ капітаном міліції Штець П.П. я довідався, що вся службова зброя із-за відсутності умов її зберігання від єгерської служби вилучена, ним опечатана та знаходиться в сейфі.
Я думаю що це саме добре мав би знати В.О.директора ДЛМГ „шеф” Фабріцій М.Д., та лісничий Краслянрйкогруїісництва який в супереч самим же ним розробленим графік що затверджений Фабріцієм „посилав” на чергування та ще в інше лісництво Сойма А.І. та Носа М.М із даною зброєю. Правда Сойма А.І. зізнався, що зброя в нього зберігається та використовується без належного дозволу ОВС як і в його напарника Носа М.М. на що було мною складено акт про вилучення зброї та по телефону повідомлено чергового Тячівського РВ про даний інцидент.
Правда, крім цього Сойма А.І. став погрожувати фізичною розправою Сойма І.І. лісничому в моїй присутності, на що я йому зробив зауваження, та сказав, що якщо він не припинить погрози то я, як бувший працівник міліції з даною групою людей доставлю його в райвідділ.
МАЙБУТНІЙ ДИРЕКТОР
Сойма А.І. після цього зі словами нецензурної брані
пішов в напрямку того місця звідки вийшов, а я
забравши рушниці в місці із цією групою осіб поїхали вниз в Усть-Чорну, де лісничий Сойма І.І. пішов додому в с. Красна а я, та Михальчич М.М. поїхали на автомобілі в напрямок с. Р.Мокра до єгеря Пижик І.В. у якого я в сейфі закрив ці дві рушниці де вони зберігались до наступного дня.
15 жовтня 2006 року вилучену зброю я здав по акту черговому по Тячівському РВ Ухаль І.І. та просив доповісти начальнику РВ який би розпорядився скласти на браконьєрів Сойма А.І. та Носа М.М. адміністративні протоколи за ст.190 та 85 КупАП, що було і виконано працівниками міліції.
18 жовтня 2006 року я звернувся до В.О. директора Мокрянського ДЛМГ Фабріція М.Д. провести розстеження даного ганебного поступку його працівників, однак він замість того щоб дати принципову оцінку разом із головним інженером Декет М.М. будучи не компетентними особами в полюванні, стали грубити зі мною, говорити всякі нісенітниці, що до використання нарізної зброї на полюванні, та проявляти своє незадоволення в тому, чому я вилучив від їхніх працівників мисливську зброю та доповів про це керівництву райвідділу міліції, а не їм, підірвав таким чином їх авторитет та майбутнє призначення Фабріція на посаду директора.
Після цього мені стало відомо, що Сойма А.І. та Носа М.М. дійсно не мали чергувати згідно графіка, а дійсно знаходились в мисливських угіддях Усть-Чорнянського лісництва як браконьери, щоб здобути м’яса для виконуючого обов’язки „Шефа” ДЛМГ, поскільки останній, маючи на увазі Фабріція М.Д., став захищати їх, не взяв до уваги рапорт мисливствознавця Сойма І.І. та додаток до нього, а саме: пояснення та рапорти Сойма І.І. та Михальчича М.М. про даний випадок та складений мною акт про вилучення незаконної зброї. Взяв до уваги доповідну чи рапорт з яким я незнайомий, що під його диктовку написали браконьєри Сойма А.І. та Носа М.М.
ФАЛЬСИФІКАЦІЯ
Декет М.М. – головний інженер, що був призначе-
ний головою комісії з службового розстеження,
не будучи на місті затримання браконьєрів Сойма А.І. та Носа М.М. склав теж незрозуміло який акт службового розстеження де членами комісії залучив теж працівників ДЛМГ, які не були на місці виявлення та затримання браконьєрів, а в акті відобразив свої припущення та непрофесійні тлумачення що до порядку затримання осіб що знаходились як браконьєри з незаконною зброєю в мисливських угіддях чужого Усть-Чорнянського лісництва, про правила полювання з нарізною зброєю та її видами, днями полювання та інші непрофесійно-правові вислови.
Крім цього Фабріцій видає наказ № 159 від 1 листопада 2006 року який повністю протирічить тим обставинам та фактам, що мали місце 14 та 15 жовтня 2006 року, яким незрозуміло з яких підстав та повноважень В.О. директора Мокрянського ДЛМГ „шеф» Фабріцій М.Д. анулює цим наказом, Наказ Державного Комітету лісового господарства України» Про проведення полювання на диких парнокопитних та хутрових тварин у мисливський сезон 2006/2007 року»,та наказ Закарпатського обласного управління лісового господарства. Чому та на підставі чого шеф-Фабріцій М.Д. анулює ліцензії за які сплачено особисті грошові кошти на рахунки лісового господарства, хто дав права йому порушувати початок полювання, що передбачено п.1.2 наказу № 42 з 5 листопада 2006 року. Хто та яким чином поверне мисливцям вартість за придбані ліцензії, цього забув великий комбінатор „шеф” Фабріцій М.Д. відобразити та дати для виконання бухгалтерам ДЛМГ.
Вище описаний Наказ № 159 свідчить про те що Фабріцій М.Д. є некомпетентною особою, в наказі описує несенітниці та відверту брехню, відображає власні не перевірені припущення та тлумачить їх для того щоб вигородити браконьєрів які намагались здобути для нього, як заявив Сойма А.І. м’яса для „ШЕФА”, замість того щоб дати належну оцінку діям єгерської служби, яка призвана законними методами вести боротьбу з браконьерством, а не організовувати рейди по чужому лісництву, з незареєстрованою зброєю та з особами які на моє переконання теж не мали жодної підстави появлятись в мисливських угіддях ДЛМГ та втікати. Після ознайомлення із даним наказом я собі і подумав, що Фабріцій М.Д. якраз і є чудотворцем, в адміністрації Мокрянського ДЛМГ.
Вибачте за таке порівняння. Цими же діями, він навпаки перед громадськістю принижує професійність лісничих ДЛМГ провідних спеціалістів надаючи неправдиву перевагу браконьєрам які йому «служать» в добуванні м’ясопродуктів дикого тваринного походження, під диктовку допомагає писати неправдиві доповідні записки чи рапорти на лісничих, не задумуючись над тим, а чим саме можливо би йому як „керівнику” спростувати той факт, що саме нами на прохання лісничого Сойма І.І. виявлено та вилучено 2 рушниці якими користувались не прості громадяни, а представники лісової охорони, які віднесені до правоохоронних органів, яких як зрозуміло з пояснень навмисно в супереч розробленому графіку чергувань із незаконною, не зареєстрованою зброєю послав на чергування лісничий Сойма Ю.Ю., Фвбріцій М.Д. та Декет М.М. та які у відповідності до ст.20 Закону України „Про мисливське господарство та полювання» та ст.14 цього ж закону визнаються як браконьєри і мають нести адміністративну відповідальність і за ст.85 КупАП та усунуті від виконання функцій по охороні дикої природи та фауни. Вони і зараз працюють єгерями. Чому не відсторонені?
РОЗПРАВА
Тячівським райсудом по моїм матеріалам та на-
полегливості браконьєри Сойма А.І.Носа М.М.
були притягнуті до адмінвідповідальності по ст.85 та ст.190 КУ про адміністративні правопорушення, зброя від них судом конфіскована.
З аналогічними зверненням я письмово звертався до керівництва лісового Комітету України, до начальника обласного управління лісового господарствам начальника Тячівського РВ яких просив як громадянин, мисливець та почесний член УТМР прийняти відповідно до діючих службових обов’язків та посадових інструкцій міри що до посилення боротьби з випадками браконьєрства з боку самої єгерської служби Мокрянського ДЛМГ, якою безпосередньо керується В.о.директора ДЛМГ Фабріцій М.Д. та Декет М.М, однак крім говорильні нічого не змінилось, навпаки начальник Тячівського РВ навмисно, думаю що по проханні Фабріція М.Д., незаконно порушив кримінальну справу проти мене, лісничого Михальчича М. та єгеря Пижик І. за фактом браконьерства, а саме за те, що я на підставі лицензії 15.10.06 р. відстріляв самця косулі за придбання якої я сплатив Мокрянському ДЛМГ 180 грн.
Після мого звернення до прокурора дії начальника РВ як керівника органу були визнані незаконними, постанова про порушення кримінальної справи-скасована.
Я, як бувший заступник начальника Тячівського РВ, як ветеран ОВС, як почесний член УТМР за навмисне незаконне порушення кримінальної справи начальником Тячівського РВ проти мене, за захистом своєї гідності, та честі звернувся до Тячівського райсуду який дасть правову оцінку діям начальника РВ.
Виникає правомірне запитання, щоби було якби, я, будучи вже не працівником міліції, а пенсіонером, та для свого „майбутнього авторитету” перед керівництвом Мокрянського ДЛМГ, можливо і керівництвом ОУЛГ, з метою майбутнього отримання ліцензій, та дешевого авторитету, повернув на прохання „шеф” Фабріція М.Д. рушниці егерям, - чи ходили би з ними ці два браконьери, чи виявив би їх начальник Тячівського РВ та чи вилучив би їх якби його щиро попросив Фабріцій М.Д.- В.о. директора Мокрянського ДЛМГ?
З даною заявою я звернувся до редактора Тячівської районної газети ”Дружба” з проханням опублікувати мою заяву в одному з номерів, і вона щиро погодилась опублікувати її в скороченому варіанті в одному з номерів, однак через через місяць, редактор незважаючи на те, що мною надані всі докази правомірності моїх дій, стала зв’язуватись з посадовими особами обласного управління лісового господарства, керівництвом Мокрянського ДЛМГ про доцільність публікації таких матеріалів, що на мою думку є не етичним з боку керівництва
редакції газети „Дружба” тому я і звернувся до вас.
З повагою. Іван Коржу, м. Тячів.
Від редакції. Друкуючи цей матеріал, редакція газети просить розглядати його як заяву про злочин. І сподівається, що усі винні за зловживання своїм службовим становищем, браконьєрство в лісах Закарпаття будуть притягнуті до кримінальної відповідальності. Стосовно тих 4 –х невідомих, що втекли, як нам стало відомо, вони усі мають безпосереднє відношення... до правоохоронних органів. Чому тут дивуватись. До речі одного Преченського суддую на темно зеленій ниві постійно бачать в цих місцях. Як кажуть в народі він полюбляє „браконьєрство” не тільки в залі суду, а і в лісі. Про перебіг подій в подальших випусках.

 Отправлено: 07.07.08 13:43. Заголовок: БРАКОНЬЄРСТВО ПО – Т..

БРАКОНЬЄРСТВО ПО – ТЯЧІВСЬКИ,
АБО М’ЯСО ДЛЯ „ШЕФА”
Ми неодноразова писали про те свавілля, яке чинять лісові „барони” від „Барви” в Закарпатських лісах. Сьогодні пропонуємо вашій увазі ще один не менш вражаючий матеріал – відкритий лист члена Президії Тячівського товариства УТМР Івана Коржук, мешканця. м. Тячів вул. Вакарова,7 мисливця з 25-річним стажем. В ньому чесний патріот Закарпаття розповідає про грубе порушення посадовими особами Мокрянського ДЛМГ За-кону України „Про мисливське господарство та полювання, наказу Державного Комітету лісового господарства України ”Про проведен¬ня полювання на диких парнокопитних та хутрових тварин у мислив¬ський сезон 2006/2007 роки» та про організацію незаконного полювання посадовими особами.
ГРУПА БРАКОНЬЄРІВ
На початку жовтня місяця 2006 року в Руськомокрянському
ДЛМГ я отримав придбану за власні кошти, згідно до прибут
кового касового ордера №882, ліцензію № 023374 на добування самця косулі. Аналогічні ліцензії я купляв в цьому ж ДЛМГ і в 2004,2005 роках. Поскільки я із-за зайнятості в роботі не зміг вийти на полювання в більш ранні терміни що передбачені наказом № 42 від 26.06.2006 року, та в зв’язку з запізнілим терміном отримання ліцензії, я зв’язався по телефону з керівництвом Мокрянського лісництва та попросив від лісничого в останній термін виходу на полювання на самця косулі забезпечити мене відповідним єгерем для супроводу. Ми домовились зустрітись щоб виїхати до місця полювання на 15 жовтня 2006 року, після обіду в суботу 14.10.2006 року, в с. Красна, поскільки угіддя для полювання знаходяться від мого місця проживання більш як 80 км.
Приїхав в с. Красна після обіду я зустрівся з лісничим Михальчич М.М. якого попросив знайти автомобіль щоб виїхати до кордону лісника - егеря Пижик І.В.
Знаходячись на автозаправці в с.Красна, та заправляючи бензин, біля 15 години, до мене і до присутнього Михальчич М.М. та водія звернувся лісничий Усть-Чорнянського лісництва Сойма І.І., що під’їхав до заправки. А, побачивши мене майже зі сльозами в очах попросив мене знаючи про те що я бувший працівник міліції, та лісничого Михальчича М.М. допомогти йому затримати групу браконьєрів яку він зустрів, яка хоче полювати на території його лісництва.
Він заявив що дана група пішла урочищем „Щобинець” чи „ Камянищем». Я йому відповів що я фізично не зможу за світовий час піднятись по крутих схилах лісництва, щоб їх затримати і запитав його чи можливо перетнути їм шлях, на що Сойма І.І. сказав що можливо їх зустріти на єгерській стежині, однак до неї не можливо під’їхати з автомобілем. На це я погодився і ми на автомобілі поїхали на перехват.
М’ЯСО ДЛЯ ШЕФА
Під’їхав під урочище „Угорське” я першим пішов назустріч
імовірній появі браконьєрської групи і на єгерській стежці ми в
четверо зупинились та присіли. Просидів біля 45-60 хвилин, я першим побачив групу людей із 6-ти чоловік, на що попросив всім залягти.Дана група незнайомих мені людей, зупинилась та про щось розмовляла між собою. Після чого лежачи на землі, я за допомогою долоней рук з емітував короткий рев оленя. Група на це відразу ж зреагувала.

 Отправлено: 28.07.08 16:32. Заголовок: Як ми вже писали у м..

Як ми вже писали у минулій публікації на тему «лісової братви», суттєвого покращення менеджменту та маркетингу в двох держлісгоспах Тячівського району – Брустурянському та Мокрянському за ініціативи керівників обласного управління лісового господарства було вирішено досягти через їх об’єднання. Правда, всі поставлені нами питання, як водиться, пройшли повз увагу та залишені без відповіді, про що ми з чистою совістю повідомляємо читачів. Отже редакція змушена констатувати: проблема відкритості нинішньої влади та прозорості її дій для громадськості продовжує існувати. А тому, щоб хоч трішечки поправити цю справу, ми дозволимо собі прокоментувати один з продуктів цього горезвісного наказу №69 від 24 листопада 2006 року (іншими з вини того ж управління редакція не володіє).

На початку дозвольте од-
разу поставити запитан-
ня, яке випливає з назви наказу: «Про забезпечення проведення процедури припинення ДП «Брустурянське ЛМГ» та ДП «Мокрянське ЛМГ». Припинення чого? Який юрист готував цей наказ? І що це за юридична процедура «припинення»? Наказ №69 від 24 листопада 2006 року, як можна здогадатися з першого абзацу, виданий управлінням лісового господарства на виконання наказу Державного комітету лісового господарства України №223 від 13 жовтня 2006 року «Про реорганізацію державних підп-риємств ДП «Брустурянське ЛМГ» та «Мокрянське ЛМГ» і створення державного підприємства «Усть-Чорнянське лісомисливське господарство», наказу горезвісного управління №67 від 13 листопада 2006 року «про створення комісії для проведення реорганізації державного підприємства ДП «Брустурянське ЛМГ» та «Мокрянське ЛМГ». До речі, там іде мова про реорганізацію, а не про незрозуміле «припинення» не знати чого.
Так от, наказом передбача-
лося, що у термін до 8 груд-
ня 2006 року повинна була бути проведена повна інвентаризація майна цих двох державних підприємств та виключний перелік дебіторів та кредиторів. Цікавим є те, що перша частина дії, виглядаючи на перший погляд доволі прийнятною, не містить вкрай необхідного тлумачення поняття майна. Постає закономірне питання: а чи було включено до поняття «майно» лісовий фонд? Можемо з впевненістю сказати: ні, бо навіть після видання наказу інвентаризація ц