Отправлено: 07.07.08 13:31. Заголовок: таможня

НЕ ДАЛИ „БАБЛА”?!
Усе почалося 2.06.2006 року, коли на
ст. Чоп надійшли три вагони з Чесь-
кої Республіки. У них був вантаж – „мармурова крихта”, який призначався в республіку Білорусь (у товаросупровідних документах відправником є підприємство „Оmya a.s.”, а експедитором – ТОВ „Арго-Україна”. Зазначеною фірмою було поставлено в Білорусь сотні вагонів, і жодного разу не виникало ніяких претензій. – Прим. Автора). У процесі митного огляду вказаний товар був затриманий на станції Чоп органами Чопської митниці з причин відбору експертних зразків товару, що в подальшому і призвело до простоїв вагонів на вказаній станції.
Ст. 4 Митного кодексу України передбачає принципи здійснення митних процедур, у тому числі принципи законності, додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб, гласності та прозорості.
Чопська ж митниця, проводячи митний огляд, контроль та митне оформлення вантажів, порушила вимоги законодавства.
Так, незаконним було відібрання працівниками проб та зразків, які направлялись в Ужгородську лабораторію з експертного забезпечення митних органів для проведення дослідження. Відповідно до ч. 3 ст. 382 МК України відібрання проб та зразків може бути здійснене на підставі постанови уповноваженої особи митних органів. Відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 12 грудня 2002 р. „Про затвердження Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками” процедура взяття (надання) проб і зразків товарів для митного оформлення проводиться уповноваженою посадовою особою митного органу на підставі вмотивованого письмового розпорядження керівника цього митного органу або його заступника за умови обов’язкової присутності власника товару або декларанта чи уповноваженої ним особи. При взятті вказаних проб не виносилось жодного вмотивованого розпорядження (постанови), також не запрошувались і не були присутніми при відібранні зразків власник товару або декларант чи уповноважена ними особа.
Після відібрання зразків Чопською митницею було направлено до Ужгородської лабораторії з експертного забезпечення митних органів дані зразки та запит стосовно видачі висновку про хімічний склад вантажу та наявність у вагонах товару „мармурова крихта” (порошок). Експертом лабораторії було дано довідку про те, що наданий для дослідження товар не є мармуровою крихтою, а є осадженим карбонатом кальцію, на підставі чого Чопська митниця встановила зовсім іншу його митну вартість.
У подальшому, майже через чотири дні, 9.06.2006 року, митна служба повідомляє своїм листом, що є довідка експерта Ужгородської лабораторії з експертного забезпечення митних органів, якою встановлено, що вказаний вище товар є „осадженим карбонатом кальцію, який одержано обробленням кальцієвих солей діоксидом вуглецю”. А такий вантаж повинен класифікуватися згідно з УКТЗЕД в товарній категорії – 2836500000.
Відповідно до ст. 375 МК України, однією з процесуальних дій при здійсненні провадження про порушення митних правил є призначення експерта, який відповідно до ст. 381 МК України призначається постановою компетентної особи митних органів. Ні постанови про призначення цього дослідження – експертизи, ні такої експертної дії, як „експертиза”, проведено не було. Замість цього 5.06.2006 року в лабораторію направлявся запит, а працівником лабораторії дана так звана „довідка експерта”, яка не є належним доказом у справі, оскільки, по-перше, вона суперечить всім офіційним, погодженим компетентними органами документам відправника товару, по-друге, є довідкою, а не висновком експерта, як цього вимагає ст. 380 МК України, і за неправдивість якого, згідно КК України, експерт несе кримінальну відповідальність.
Як стало відомо в редакції газети, не дивлячись на подану заяву про цей злочин, прокуратура Закарпатської області не захотіла порушувати кримінальну справу відносно експерта Ужгородської лабораторії з експертного забезпечення митних органів. З чого б це така любов до експерта? Чи, може, це своя людина?! При потребі підтасує будь-яку експертизу і допоможе поповнити чиїсь-то кишені?! А може він взагалі не експерт і диплом має лівий?! Чи не доречніше зробити йому переатестацію?!
Наголошувати саме на цьому дозволяють інші обставини. Так, зокрема, працівниками хімічного факультету УжНУ протягом 5 хвилин хімпрепаратами лабораторії навчального закладу встановлено, що затриманий вантаж є “мармуровим порошком”, іншою мовою – карбонатом кальцію природного походження.
Не дивлячись на це, 8.06.2006 року складено акт про порушення митних правил відносно керівника „Omya a.s.” за ознаками ст. 352 Митного кодексу України, оскільки подані товаросупровідні документи, нібито, містять неправдиві дані щодо найменування, коду та вартості товару.
А вже 26.06.2006 року, на підставі постанови про призначення експертизи від 15.06.2006 року, експертом Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи Грицьків Л.Я. дано висновок, що вантаж у трьох вагонах, який затриманий Чопською митницею згідно протоколу про ПМП від 8.06.2006 року, є карбонатом кальцію високої чистоти з незначною кількістю домішок, а саме природним мармуровим порошком, який використовується в лакофарбовій промисловості.
Після цього у редакції газети вже вдруге виникає питання: чи достатньо кваліфікації в експерта Ужгородської лабораторії з експертного забезпечення митних органів для проведення подібної експертизи?! Чи, можливо, експерт дає висновок, який потрібен митниці?! Отже, згідно висновку експерта від 26.06.2006 року товар чеської фірми „Omya a.s.” у трьох вагонах, затриманих згідно протоколу про ПМП Чопською митницею від 8.06.2006 року, відповідає товару, заявленому відправником в товаросупровідних документах як „мармуровий порошок”. А заявлений код товару 25174100 відповідає коду товару „мармуровий порошок”, визначеному УКТЗЕД та Гармонізованою системою опису і кодування товарів Всесвітньої митної ради, що також підтверджується сертифікатом відповідності, сертифікатом якості на вказаний товар, затвердженим торгово-промисловою палатою Чеської Республіки.
Не менш цікавим став і той факт, що в той час як вагони одного експедитора були затримані Чопською митницею, десятки вагонів інших експедиторів з цим же вантажем, того ж відправника взагалі не цікавили митницю. З чого б це? „Свої” експедитори оформляли чи їх вже „прибито” на відстьобування „бабла”?!
ЗАКОН І ПРАВО
Захищаючи вантаж та здоровий глузд,
експедитори та відправник зверну-
лися до суду. 28 липня 2006 року Постановою Ужгородського міськрайонного суду провадження по справі відносно посадової особи фірми відправника „Omya a.s.” закрито за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України. Вилучений вантаж – «мармуровий порошок» вагою 96 000 кг визначено направити за подальшим призначенням згідно товаро-супровідних документів.
Таким чином, підтвердилась безпідставність порушення провадження щодо порушення митних правил і наявність у вагонах саме того вантажу, який зазначався у товаросупровідних документах і деклараціях.
Згідно статті 150 Митного кодексу України, митні органи України та їх службові особи, які допустили неправомірні дії щодо інших органів, громадян та підприємств, несуть відповідальність перед ними відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України.
Це так наголошує закон. Однак коли він стикається з українськими реаліями, то починаються справжні дива. Так сталося і в цьому випадку. Прокурорською перевіркою було встановлено незаконність дій посадових осіб Чопської митниці. Проти працівників Чопської митниці Андроненкова С.М. та Вихованця О.Й було порушено дисциплінарне провадження, як винних осіб їх було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Одного з них відправили в почесне заслання в Батьово, іншого понизили в посаді, перевівши на інший, менш прибутковий напрямок роботи. Як кажуть самі митники, їх було покарано не за допущене порушення, а за те, що не змогли „прибити” на „бабло” експедиторів. До речі, за місяць, коли все стихло, їх знову ж повернули на попередні місця роботи...
У зв’язку з тим, що працівники Чопської митниці заподіяли ТОВ “Арго Україна” матеріальні збитки, останні подали позов до Господарського суду Закарпатської області. І це був цілком правильний та логічний крок.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області 23 листопада 2006 року позовні вимоги ТОВ „Арго Україна” задоволено повністю, стягнуто з Чопської митниці на користь позивача 20 706, 53 грн. збитків, а також суму 208 грн. витрат на держмито та 118 грн. у відшкодування витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Відповідачем у справі, Чопською митницею, подано скаргу на рішення Господарського суду в Закарпатській області до Львівського господарського апеляційного суду.
Одним із доказів незаконності дій Чопської митниці є Постанова Ужгородського міськрайсуду від 28 липня 2006 року, якою провадження по справі відносно посадової особи фірми-відправника „Omya a.s.” закрито.
Однак справжні дива почалися в березні 2007 року, коли головою Апеляційного суду в Закарпатській області, не дивлячись на те, що всі терміни минули, було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 352 Митного Кодексу України, якою було скасовано постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 28 липня 2006 року, а справу направлено на новий розгляд. Найбільш цікавим при цьому є те, що механізму оскарження постанови в адміністративній справі немає. У самій постанові зазначено, що постанова оскарженню не підлягає.
Крім того, незрозумілою є позиція Апеляційного суду в Закарпатській області, який, скасовуючи постанову суду першої інстанції, обґрунтовував свої доводи виключно на клопотанні Чопської митниці, тобто однієї сторони. При цьому справа в апеляційній інстанції розглядалась з грубими порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Доводами апеляційної інстанції було те, що під час розгляду адмінсправи в суді першої інстанції судом не взято до уваги висновки Чопської митниці про заявлення відправником неправдивих даних щодо вартості переміщуваного вантажу та заміни рахунків фактури.
Однак, судом апеляційної інстанції не враховано той факт, що Чопською митницею складено протокол про ПМП на підставі довідки експерта Ужгородської лабораторії з експертного забезпечення митних органів, якою і було незаконно встановлений код вантажу № 283650000, а не 25174100, за яким класифікується “мармуровий порошок”. Саме експертом Ужгородської лабораторії дано незаконну довідку, яка і послужила затриманню вагонів. І це незважаючи на те, що дану довідку було спростовано 26.06.2006 року висновком експерта Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи, де зазначалось що затриманий вантаж є карбонатом кальцію природного походження і повинен класифікуватись згідно УКТЗЕД в товарній категорії за № 25174100.
Доводи апеляції про заміну рахунків-фактури не відповідають дійсності, оскільки вартість спірного вантажу (три вагони – 96 тонн), зазначена у контракті та товаросупровідних документах, на момент прийняття рішення – складання протоколу про ПМП була визначена як 4 800 євро.
Крім того, слід зазначити, що Закон України “Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України” від 12 липня 2001 року №2659-ІІІ (зі змінами й доповненнями) передбачає справляння єдиного збору одноразово при транзитному ввезенні вантажу за єдиним платіжним документом. Припис ст. 6. п. 6 Закону визначає ставку у розмірі 2 євро за залізничний вагон або контейнер. Іншими словами, держава Україна отримує 2 євро за перевезення одного залізничного вагона незалежно від типу, кількості та вартості вантажу, що перевозиться.
Усі доводи митниці про необхідність проведення перевірки для визначення дійсної вартості вантажу є безпідставними, оскільки митна вартість має значення при розмитненні вантажу, а місцезнаходження отримувача вантажу є “Октопустрейт” Мінськ, Білорусь, де і було проведено розмитнення.
Також суд апеляційної інстанції в постанові зазначає, що всупереч ст. 268 КупАП справу розглянуто без участі правопорушника, за відсутністю даних про його належне оповіщення.
Однак, справа розглядалась за участі представника (захисника) адвоката Жменяка Ю.Ю. (документи в матеріалах адмінсправи).
Крім того, ініціатором перегляду постанови Ужгородського міськрайсуду була митниця, що не передбачено жодною чинною нормою права. Справа, відповідно до вимог КупАП, може бути переглянута за приписом прокурора та потерпілої особи.
Нині керівником „Omya a.s.”. подано касаційну скаргу до Верховного Суду України на постанову Апеляційного суду в Закарпатській області від 20.03.2007 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 352 Митного Кодексу України.
“ФОРСМАЖОРНІ ОБСТАВИНИ”
Слід відмітити, що подібне свавілля,
яке є на Україні, в окремій авто-
номній республіці Чоп на чолі з чопською митницею, не вкладається в голови іноземців. Не випадково на сьогоднішній день керівництво „Omya a.s.”. альтернативно пропускає свою продукцію через транспортні потоки в обхід України. І всі транзитні платежі (2 євро за вагон + транспортні витрати за транзит) сплачуються до іншої країни.
Дивна ситуація виникає, коли підставою для затримки транзитного вантажу є ціна. Наприклад, дві сторони домовились про вартість вантажу, яка умовно дорівнює 1 грн. за певну одиницю, і цей вантаж прямує транзитом через територію Чехії, Словаччини і до республіки Білорусь. А коли вагони з вантажем заїжджають на ст. Чоп (Україна), посадові особи Чопської митниці зупиняють їх, вважаючи, що одиниця даного вантажу складає, наприклад, 1,25 грн.
Через затримку вантажу сторони вимушені оплачувати простої залізничних вагонів, нести фінансові санкції за порушення строків поставки вантажу.
Не випадково під час розгляду справи по суті в Господарському суді Закарпатської області представником Чопської митниці було заявлено, що дії посадових осіб митниці слід розцінювати, як “форсмажорні обставини”, через що експедитор не вправі вимагати стягнення з митниці збитків, понесених у вигляді втраченої вигоди.
Подібна позиція мимоволі наводить на роздуми: чи не є вказана вище схема однією з форм поповнення бюджету України? При затримці вагонів (хай навіть з формальних підстав) експедитор, як правило, оплачує простій вагонів Львівській державній залізниці, причому вартість простою у декілька разів перевищує вартість вантажу, що перевозиться. Якщо так, то Україна ризикує втратити “левову частку” надходжень до держбюджету, оскільки в подальшому виникне ситуація, коли переважна більшість вантажу буде перевозитись в обхід території “рідної неньки України”. І до цього все йде, адже нині вантажі йдуть до Росії чи Білорусії та країн Прибалтики не через Україну, а через Польщу. Бо там не треба сплачувати „данину” в конкретну митну кишеню і, головне, не буде втрачено час на судові розбори та подальше з’ясування стосунків із знахабнілими митниками.
Практика наших сусідів росіян є такою, що на комплексну перевірку вантажу (митний огляд, перевірка вантажу, декларування, перезавантаження та ін. необхідні дії) надається 10 днів, без нарахування плати за простої вагонів. Тому, мабуть, митникам у Росії немає необхідності безпідставно затримувати вантаж.
Необхідної нормативної бази для впровадження подібної практики в Україні немає. Однак, в Україні є практика перегляду, за відсутністю нормативної бази, адміністративної справи в апеляційному порядку. Схема надзвичайно проста. Так, наприклад, митниця (в т. ч. Чопська) складає протокол про порушення митних правил, затримує вантаж чи вилучає задекларовану усно валюту, навіть 100 у. о. Після складання протоколу справа про порушення митних правил направляється до Ужгородського міськрайонного суду, який і має виносити постанову (рішення). Однак, тенденція є такою, що якщо суддя і візьме на себе відповідальність, винесе законне рішення не на користь митниці (скасує протокол і закриє справу за відсутністю складу адміністративного правопорушення), то митниця в обов’язковому порядку “просить” апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції. Причому апеляційна інстанція скасовує постанову суду першої інстанції, беручи до уваги лише доводи митниці, оскільки при перегляді сторони не викликаються.
Це все чимось нагадує рух колгоспу „Україна” з базарною економікою до ЄС. Залишилося тільки з’ясувати, в якій бік він відбувається
Ужгородський міськрайонний суд, отримавши справу, яка була направлена на новий розгляд, повинен враховувати позицію апеляційного суду, і суддя при вирішенні справи по суті знову думає про відповідальність. Аналогічна ситуація склалася при винесенні 20.03.2007 року головою Апеляційного суду в Закарпатській області постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 352 Митного Кодексу України, якою було скасовано постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 28 липня 2006 року, а справу направлено на новий розгляд.
Отож, ми в очікуванні: яке ж буде прийнято рішення в суді першої інстанції? А якщо суд прийме рішення не на користь митниці, то скільки разів апеляційна інстанція буде скасовувати постанову суду першої інстанції?
Андрій Сотніков, м. Ужгород.

 Отправлено: 10.07.08 00:00. Заголовок: :sm116: ..