"Хай Папуга, – всі гукнули – за отамана буде!"
Кивання ще ся кивать, але вже не так
Не можна без сліз розчулення читати статтю Михайла Фединишинця (як завжди, надмір екзальтовану) "Русинська фієста", яку опубліковала одна із крайових "провладних" новинок.
...
Фединишинець-молодший із таким пієтетом написав про конгрес сербських руснаків, словацьких русинів, польских лемків та інших етнічних груп та самоназв українського народу, буцімто сам сидів у президії в селі Руський Керестур у Воєводині.
Поміж тим, інформація, якою нахвалявся російський філолог Валерій Падяк, котрий уже навчився говорити "майже чисто по-русинському" і очолював закарпатську депутацію на згаданому збіговиську, далека від рожевих кольорів. Попри всі намагання видати бажане за дійсне.
Представляли закарпатське "киваня" два "дохтори", новинкарька з передачі "Фіглі Марьки Голубинської" (Вера Божа, так написано!), співак Закарпатського народного хору, який у вже доста печальному віці почав писати "стихи" та п’ять учителів (учительок?), котрих у статті не згадано. Натомість повідомлено, що се – істинні патріоти, які подають надії стати елітою "русинського народу".
Ось така депутація на світовому конгресі. Як на мене, враження комічне. До повної гармонії не вистачало ще кілька ланкових у кестеманах та беззубих ветеранів Другої світової війни війни.
На Закарпаття є чимало вищих навчальних закладів, ціла гора професорів. (В одному УжНУ – понад сотню). Потужна мовознавча, історична школа. От би їх у у Руський Керестур на "фієсту", чи то пак по-нашому – гостину! Най би просвітили забугорних братів по розуму за склянкою домашняка під спів "Мала я мужа пияка"!
Але Срібну Землю представляли інші – миліші серцю Валерія Падяка. Що ж, який піп, така його й молитва.
Головна новина зібрання не є втішною. Головний конструктор політичного русинства Пол Магочі добровільного склав із себе повноваження голови Світової ради. Видав, втомився. Що ж, керувати цим "народом нізвідки" -- річ нелегка.
Так, до речі, називається і книжка "отця народу", яку вже переклали на третю русинську мову. Бога му, такий маленький народець (заледве офіційно п’ятдесят тисяч по всьому світу), а тілько має "язиків"! Та ще таких малозрозумілих, що одну й ту саму книжку треба для кожної діаспори перекладати окремо! Я, наприклад, не чув, аби Діккенса чи Шекспіра перекладали на свою англійську американці, австралійці чи новозеландці. Айбо русини можуть все! Ще перекладуть на четверту і п’яту русинську мову і тоді "Народ нізвідки" зможуть почитати всі п’ятдесят тисяч челяди.
Замість Пола Магочі головним русином обрали Дюря Папугу. ( А я грішним ділом думав, що "папуга" -- слово чисто українське). А от постійну премію за визначний вклад у розвиток "русинської" справи цього разу не вручено нікому. Що ж, принаймні чесно: бо ж ні вкладу, ні справ. "Народ нізвідки" "поступово словакізується, очехізовується, ополячується, румунізовується, мадяризується". (Цитата з М.Фединишинця).
Валерій Падяк, який, виявляється, є ще й керівником благодійного фонду "Русинська школа" (от хто уміє жити!), похвалився на конгресі успішним "ошколованням" Закарпаття. Шістдесят випускників недільних шкіл, створених під його підприємливим керівництвом, вже отримали "атестат". Цікаво, скільки кожен із цих папірців потягнув спонсорської допомоги? Але це вже велика комерційна таємниця однієї приватної кишені.
Тим часом світовий конгрес посилив розкол поміж діячами "народу нізвідки", різко засудивши "крайових тупоголових діятелів" (так у М.Фединишинця). Під "тупоголовими діятелями" слід розуміти наших головних "русиноборців" -- московського попа з Ужгорода, дохтора-депутата та ще десять-п'ятнадцять активістів, які не дружать із В.Падяком. Подейкують, що один із них – лауреат попередньої премії світового конгресу -- навіть влаштував йому спаринг у стилі братів Кличків у центрі Унгвара. Переможця "істинно русинського" боксу наразі офіційно не оголошено.
Тепер слід чекати "одвітного заявленія" від "тупоголових", спонсорами котрих є не Америка, а Росія. До фраса, ще й тут триває холодна війна між "руськими" та "американтошами" на передовому русинському фронті!
А в "остальном, прекрасная маркіза, всьо харашо, всьо харашо!". Пилося і гулялося в селах Руський Керестур та Петровці, співалося і танцювалося фест. Що-що, а це ми вміємо!
Одне слово, фієста, панове!
Фі-єс-та!!!
P.S. Наступну премію "за вклад у діло" пропоную присудити Мітькові-новинарю. Чоловік старається, пише, та й тисячка "баксів" йому не похибить. А головне -- пиво виставить, на відміну від Папуги та інших представників екзотичної "русинської" фауни.
http://www.zakarpattya.net.ua/ua_news_42887.html
- участник сейчас на форуме
- участник вне форума
