Отправлено: 08.07.08 10:28. Заголовок: Антирусинство в Рахове

Добрий день, дорога редакція! Складні й
заплутані питання людського
співжиття існували у всі віки. Мудрі давно порозуміли, що успішними в житті є ті люди, які сильні енергетично. Саме тому все бажане для них тече до них рікою. Але, на жаль, такий тип людей надто прагне багатства. А збагатившись, рветься до влади, щоб зберегти своє багатство. Бо поза ним вони себе не уявляють. Їх постійно переслідує страх втрати майна. А страх – це найбільший гріх, казав Поль Брег, американський вчений. Та і в Біблії пишеться, що в страху любові немає.
Сильні – це ті, про яких у притчі Христа сказано, що „посіяно в терні”, це ті, які все розуміють і знають. Але турботи мирського життя перевершують все інше. Ці люди і заплутують все в житті, оскільки прагнуть закріпити свої закони, а не закони Бога чи держави. Для них існує закон «Я», і під цей закон вони прагнуть підпорядкувати все і всіх. Тому й існувала жорстокість сталінізму при Радянскькому Союзі, оскільки діяв закон культу особи, а Гітлер був у Німеччині – це не секрет. Але часто такі «сталіни», такі «гітлери» є в повсякденному житті між нами. Та чомусь мало хто прямо, відкрито виступає протии насадження ними свого «Я».
Якось у 1996 році їздила я у Чернівці на базар, бо дешевше можна було щось купити. Діти грошей трохи заробили, оскільки зарплату нам на 2-3 місяці затримували. У поїзді їхали молоді чоловіки до Івано-Франківська, а в сусідньому купе пасажири говорили про Радянський Союз. А ці молоді хлопці сказали на це: «Ті, хто говорить про Союз – зараз будуть пішки йти за поїздом!»
Питається, ч ому, по якому праву вони так кажуть? Хіба не всі люди рівні перед Богом і законом?
У 2003 році, працюючи на посаді
сільського голови, я брала участь у
семінарі по розвитку сільських громад, що проводив Львівський центр у Ракові. Що мене здивувало, так це той факт, що коли у кафе, де ми заходили обідати, грала музика й лунали російські пісні, одразу один з хлопців підходив до обслуговуючого персоналу й музику міняли, або зовсім нічого не звучало. Мене це дуже обурювало. Як можна настільки ненавидіти все російське? І ці люди ще говорять про демократію? Та це ж справжнісінька диктатура! Пісня чи то українська, чи то польська, чи турецька – кожна з них прекрасна, чиста і йде від душі. І Бог на небі один, який дає тепло, світло, енергію для всіх людей на Землі, але ж розрізняє їх не за мовою, не за кольором, не за рівнем статків і т.д. То чому ж так є навколо нас? Це можна пояснити злобою і ненавистю.
На п’ятому каналі 9 травня 2007 року інтерв’ю давав о 22.00 І.Юхновський, грамотна й поважна людина. Але ж заявив: «Ось на наступних виборах збудемся комуністів, і в Україні все буде добре». Хіба можна так категорично заявляти, що вже є технологія, за якою комуністи точно не пройдуть до парламенту? Що, можна так твердо заявляти?
Не в комуністах проблема і не в соціалістах чи в інших партіях. Проблема у беззаконні сильних і прислужництві слабих – це було і буде, тому що люди так вперто не хочуть бути людьми. Аби бути людиною, треба всього-навсього виконувати закони – не творити беззаконня на кожному кроці.
Багато шуму навколо перенесення
пам’ятника воїнам-визволителям в
Естонії. А насправді чому в свій час дозволили будувати його? Це раз. А по-друге, будівництво будь-яких пам’ятників – це ідолопоклонство. У Біблії сказано: «Остерігайтесь ідолів». Навіщо взагалі пам’ятники будувати? Спочатку праведників вбивати, а потім їм пам’ятники будувати? І частіше організатори вбивства є й організаторами спорудження пам’ятників. Гонгадзе вбили – уже планують йому пам’ятник збудувати. Шевченко про пам’ятник мріяв? Ні! Він мріяв про Україну, де « врага не буде супостата, а буде син і буде мати, і будуть люди на землі». Саме люди, а не беззаконники і не прислужники. Та чомусь ніхто із сильних не прагне таку Україну творити. Легше ж пам’ятники розмножити, як у свій час пам’ятник Леніну. А потім громити їх, переносити й знищувати. Навіть пам’ятники язичницькі, коли вводили християнство, громили, били, як в історії описано про пам’ятник Перуну. Його тягли вздовж Дніпра, били батогами, плювали на нього, кидали камінням! Та у всі періоди, творячи таке, люди плюють на історію своїх предків. Та не слід таке робити, а навпаки, вчитися треба з історії минулого, щоб не повторювати помилок. Бо кажуть, що тільки дурні повторюють помилки, а розумні допускають нові. Так, якщо щось роблять – помилки таки є. Але треба шукати вину в нас всіх, і у наших предках, і розумно виправляти ті помилки. І, головне, вірити, діяти і любити одне одного, щоб усім жилося гарно, щасливо й весело у нашій заплутаній Україні. Та щоб вона не була заплутаною, треба спільно всім старатися розплутати, розставити все по своїх місцях – і всім тоді буде добре. Якщо чорне – то нехай буде чорне, а біле – значить біле. Але ж не можна змішувати удава з зайцем, як дехто намагається це зробити. У всьому повинен бути баланс. Бо його порушення веде до катаклізмів як у природі, так і в людському співжитті.
Головне, щоб всі на своїх робочих
місцях просто-напросто виконува
ли свою роботу, яка на них покладена, і тоді не буде зруйнованих доріг, аварійних закладів культури, шкіл, дитячих садочків. Хай всі сильні спрямовують свою енергію на вирішення соціально-економічних проблем, щоб побудувати Україну, про яку мріяв Тарас Григорович Шевченко.
З повагою,
О. Романюк.