Отправлено: 17.08.07 14:58. Заголовок: „И вновь продолжается бой…”.

Просвітницький фонд ім. Духновича_______________________
ПР тел.:8(03146)2-30-53, тел.моб.: +38(068)141-35-67, duchnovich@rambler.ru
“Райффайзен банк АВАЛЬ” МФО 312345 КОД ЄДРПОУ 33176246
__________________________Поточний рахунок 260095042____________________________
від 14.08.07р. №II-42 к русинскому вопросу


„И вновь продолжается бой…”. А по выражению нашего земляка, академика М.Беленя – „Писцьоє гоненъіє”. Административно-территориальное создание под названием „Украина”, навязанное нам московским большевизмом олигархически – криминальное государство с элементами мафиозно-бюрократической системы. Бывшые комунисты и бравые комсомольцы создали это государство. Они же в нём и правят, поддерживаемые „Мировым сообществом”. В Украине дейсвуют криминальные сообщества и под вывеской всевозможных партий снова начали упрожняться в словоблудии и брехне.
ПР (Закарпатье) является приграничной областью Украины. Через нашу территорию проходит наркотрафик и трафик нелегальных мигрантов в Европу. К этому нужно добавить таможни, через которые проходит контрбанда „туда-сюда”. На этом преступном бизнесе завязаны высшые чиновники в руководстве Украины. В СБУ, ГПУ и МВД это известно, но эти ребята, в большинстве своём порядочные люди, ничего немогут сделать „кишка тонка”. Криминальный элемент, который путём обмана, подкупа, а то и откровенных фальсификаций находящийся в региональной власти, завязан на Киеве. А киевская братва имеет поддержку у руководства Евросоюза и НАТО. Эту свору так просто не возмёшь.
Мы, подкарпатские русины, не хотим мириться с данным положением и в ближайшее время намерены создать „Фронт возрождения Подкарпатской Руси”.
На 30 сентября нам навязали очередную „дурку”. Это сделано для того, чтобы криминальный элемент укрипился у власти, продолжал игнорировать Уголовный кодекс, насиловать Конституцию и обращаться с ней как с дворовой девкой.
На ПР (Закарпатье) сложная ситуация. Большинство трудоспособного населения находится за пределами региона. На 30 сентября 2007г. к избирательным урнам не смогут придти около 60% избирателей. В силу разных обстоятельств их попросту не будет дома и они физически не смогут проголосовать. Исходя из опыта прошлых голосований, на избирательные участки придут не более 20% избирателей. Это даст нам право заявить о нелегитимности администрации и органов “самоуправления”. Исходя из правовой неопределенности статуса ПР (Закарпатья) в составе Украины, мы обратимся к правительству РФ о возвращении ПР (Закарпатье) под юрисдикцию РФ, как правопреемницу СССР.
У нас нет никаких иллюзий в отношении “кремлёвских квартирантов”, которые находятся на иждивении у русского народа и соревнуются между собой: кто больше обобрал население РФ. Они своей политикой, в угоду “Мировому сообществу”, освобождаю земли от коренного этноса. Бывшие “конторские работники нашего колхоза” заняты своими, жлобскими делами и незаинтересованы в вышеизложенном. Как понимать нижеследующие слова?: “В 1972г. Ю.В.Андроповым и его ближайшим окружением был разработан план розвала Советского Союза. И Б.Н.Ельцин этот план осуществил”. (Виктор Суворов. Би-Би-Си. “Севаоборот.” 2001г.).
Мы обращаемся к нашим братьям – украинцам, истинным патриотам своей земли, которые не приемлют геноцид своего народа и настоятельно рекомендуем: поднимите знамя Богдана Хмельницкого высоко над головой и объединитесь в “Движение за воссоединение”. Не будем оглядываться на “Мировое сообщество”. Поможем друг другу и “В сім’ї вольній, новій...” изменим как экономическую так и политическую модель государства. Да поможет нам Бог.

Председатель Фонда Владимир Шемет

 Отправлено: 17.08.07 15:21. Заголовок: Re:

Институт национальной памяти Украины требует от России извинений и компенсаций за все репрессии сразу
Российская Федерация является правопреемником СССР и она должна признать преступлением репрессии 1937-1938 годов на Соловках, а также в остальные годы и в других регионах. Об этом заявили представители украинского Института национальной памяти 15 августа на пресс-конференции в Киеве, посвященной результатам поездки украинской делегации на Соловецкие острова, -передаёт корреспондент ИА REGNUM.

Также представители украинской стороны считают, что Россия должна извиниться перед политзаключенными, всецело способствовать их реабилитации, почитать память репрессированных и выплачивать компенсации бывшим узникам. Как отметил заместитель директора Института национальной памяти Роман Круцик, "Папа Римский Иоанн Павел ІІ извинился за средневековую инквизицию, хотя он не имел к ней никакого отношения, и польский президент Квасневский извинился перед евреями за трагедию в Польше в 1941 году. Только Россия до сих пор не желает признавать правду. Если говорить о том, что же самое главное, то это моральный аспект признания, который намного важнее материальной составляющей".

Роман Круцик обосновал требования к России теми фактами, что многие украинцы подневольно принимали участие в строительстве России. "Кто построил Сибирь? В основном украинцы, которые в каждом лагере были в большинстве. И за труд, положенный украинскими людьми, кто-то должен ответить. Даже сегодня, когда создалась независимая украинская держава, они (россияне) еще и присвоили людские вклады, заграбастали золотой фонд, алмазный фонд - еще и ограбили Украину за то, что она создала и отстроила Россию. И мы имеем полное моральное право, после извинения, требовать соответствующие санкции в отношении России и требовать компенсации," - заявил Круцик.

 Отправлено: 19.08.07 14:39. Заголовок: Re:

4. АНТИКОРУПЦІЙНИЙ ПРОРИВ
Перейти на форум Ідеальної Країни для обговорення цієї теми


4.1 БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ

4.2 ДЕТІНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ

Рівень корупції досяг своєї найвищої точки. Корупція згідно з анкетними опитуваннями присутня у всіх органах державної влади. Майже усі законодавчі нормативно-правові акти економічного характеру породжують розвиток тіньових схем та новий виток корупції.

Корупція є головною загрозою соціально-економічного розвитку суспільства. Корупція є не тільки головною причиною бідності країни, але й перешкодою для її подолання. Врешті-решт корупція може загрожувати існуванню самої нації.

Широкомасштабні дослідження цієї проблеми засвідчили прямий негативний вплив корупції на інвестиційний клімат, розвиток інноваційного бізнесу, корозію суспільної моралі та ділової етики. За міжнародними дослідженнями корупція збільшує витрати на підприємницьку діяльність від 10% до 20%, а в Україні за різними даними від 20% до 30%. Рівень корупції в Україні вітчизняні підприємці оцінили у 0,85 балів за десятибальною шкалою (чим нижчий бал, тим вищий рівень підкупу й корупції в країні).

За даними Transparency International – міжнародної організації протидії корупції, із 159 країн світу Україна за індексом сприйняття корупції перебуває у дев’ятій десятці, випереджаючи лише найбідніші країни Африки та Азії.

Найбільш корумпованими сферами в Україні вважаються судочинство, правоохоронні органи (зокрема митні й податкові), заклади освіти й медицини.

Сприяє поширенню корупції надмірна зарегульованість українського бізнесу, що негативно позначається на рівні його конкурентоспроможності:

бізнес витрачає значні кошти на різноманітні дозвільні процедури;
надмірні регуляторні рамки обмежують конкуренцію;
застарілі технічні норми та вимоги перешкоджають впровадженню інвестицій;
існують значні бар’єри для імпорту засобів виробництва.
Рівень бюрократизації в Україні оцінюється українським бізнесом в 1,3 бали за десятибальною шкалою (див. графік «Бюрократія»).

Найбільш проблемними сферами для регулювання підприємств України є:

перевірки (перевіряються 95% усіх підприємств, вишукуються дрібні порушення, а не зловживання, що є ризиком для суспільства);
дозволи (понад 50% підприємств мали отримати бодай один дозвіл протягом 2006р.);
стандартизація (обмежуються нововведення, нові технології можуть вважатися нелегальними, що дає можливість для посадових зловживань).
Величезною проблемою є таке поняття як «побутова» корупція, коли громадяни вимушені платити 10-20 грн. працівнику ЖЕКу, лікарю, міліціонеру тільки за те, щоб ті виконували свої прямі функції.

У 2005 році олігархи та криміналітет намагалися зупинити дії уряду Тимошенко щодо боротьби з корупцією. Нами запроваджена ефективна програма, яка була спрямована на зниження рівня корупції і повного виведення економіки країни з тіні. Чого була варта тільки одна програма «Контрабанді – Стоп». Однак усі ці напрацювання можуть бути втіленні у життя при новому парламенті і при новому уряді.

Цілеспрямована, послідовна і безкомпромісна боротьба з корупцією за допомогою стандартних методів тільки протягом одного року здатна значно підвищити рівень конкурентоспроможності країни у світових рейтингах. У світовій практиці відомі випадки, коли вживання стандартних антикорупційних дій вже через рік підвищували рівень конкурентоспроможності країни на 30 пунктів.

Фактори, що впливають на високий рівень корупції в Україні:

непрозорість і непідзвітність органів влади;
відсутність політичної волі щодо боротьби з корупцією, неучасть у цій боротьбі правоохоронних структур й органів національної безпеки країни;
надзвичайно розгалужена дозвільно-регуляторна система;
надмірний вплив окремих олігархічних груп на прийняття державних рішень і кадрових призначень;
порушення у процедурах фінансування політичних партій;
низький рівень захисту прав власності;
часті окремі зміни до чинних законів, які можуть містити або прямі ризики корупційного використання тих чи інших норм, або протиріччя з іншими законами;
недотримання законодавства щодо боротьби з корупцією та Кримінального кодексу, а також недосконалість законодавства в цілому;
недосконала система судів (можливість розгляду однорідних справ господарськими судами та загальними судами), що стимулює зловживання;
відсутність системи виявлення корупції в органах державної влади;
відсутність детальних перевірок попередньої діяльності претендентів на посаді держслужбовців;
деформована мораль суспільства, в якому громадяни, визнаючи негативність корупції, водночас розглядають її як невід’ємну складову власного підприємницького успіху, а чиновники вважають можливим використовувати державні посади в особистих інтересах.
4.1 Боротьба з корупцією.

Корупція є однією з причин проведення позачергових виборів. Представники олігархів вирішили, що зможуть «докупити» народних депутатів до 300 чоловік, однак демократичні сили не допустили цього. З позачерговими виборами відбудеться оновлення Верховної Ради. В новому складі законодавчого органу БЮТ зобов’язується проводити рішучу боротьбу з корупцією.

Основними суб’єктами бюджетного планування, законодавчої діяльності та виконавцями даної сфери є:

Верховна Рада України;
Кабінет Міністрів України;
Правоохоронні органи: МВС, СБУ, Генпрокуратура;
Рахункова палата;
Голова КРУ;
Міністерство фінансів України;
Державна податкова адміністрація;
Державна митна служба України.
Основна робота БЮТ у цій сфері буде направлена на створення максимальної прозорості органів державної влади. Держаний службовець, який працює у державних органах влади, повинен розуміти, що його діяльність і певною мірою приватне життя стануть публічними для народу. Люди повинні знати, що чиновник робить, як і де він відпочиває, на що витрачає кошти. Це передбачає реалізацію наступних політичних, економічних, правових, соціальних, морально-ідеологічних, правоохоронних та міжнародних заходів:

Формування політичної волі усіх гілок влади на боротьбу з корупцією. Ми вимагатимемо підписання усіма політичними силами та представниками уряду Кодексу честі, яким народні обранці на себе брали б зобов’язання боротися із корупцією.
Посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за хабарництво; встановлення довічного ув’язнення чиновників за корупцію.
Ліквідація депутатської недоторканності.
Наділення парламентської опозиції контрольними функціями за прибутковою та витратною частиною бюджетів, включно із закріпленим за опозицією правом очолювати Рахункову палату та інших контролюючих органів.
З метою ліквідації економічного підґрунтя для корупції скасування або перероблення усіх нормативних актів, що створюють підґрунтя для корупційних дій чиновників відокремлення бізнесу від влади;
Розроблення та введення в практику методології виявлення угод зацікавлених сторін та обрахунку збитків, наданих державі та власникам.
Загальна стандартизація та уніфікація законодавства з урахуванням досвіду розвинених країн та країн, що досягли успіху в боротьбі з організованою злочинністю та корупцією. Ратифікація міжнародних антикорупційних актів та приведення у відповідність до них чинного законодавства щодо протидії корупції.
З метою зниження економічного підґрунтя для корупції знижувати вплив чиновництва на ухвалення економічних рішень та діяльність підприємств – саме виходячи з цього ми наполягатимемо на винятково аукціонній системі продажу земель несільськогосподарського призначення на конкурсній основі.
Створення спеціальної моніторингової комісії із залученням експертів та неурядових громадських організацій, яка аналізуватиме всі проекти законів та нормативних актів на предмет корупційних ризиків у разі їхнього запровадження.
Забезпечення оприлюднення інформації про використанні кошти державного та місцевих бюджетів.
Впровадження аукціонів на продаж державного майна та землі та відкритих тендерів при державних закупівлях у всіх відносинах та сферах державних органів незалежно від суми операції.
Встановлення у законодавстві вимоги оприлюднення чиновниками управлінського складу усіх рівнів своїх видатків, а також видатків та доходів своєї сім’ї.
Ввести у законодавство України норми щодо звільнення з роботи високих посадових осіб та податківців, чиї (або членів їх сімей) задекларовані доходи не відповідають дійсності, а витрати не мають чітких пояснень щодо джерел фінансування.
Щорічне оприлюднення повної біографічної інформації про чиновника управлінського складу при прийнятті на роботи, а також після звільнення з роботи протягом 5 років. (Часто трапляється так, що чиновник після звільнення відкриває великий бізнес, невідомо за які кошти).
Запровадження імперативного мандату для депутатів всіх рівнів – права Блоку чи партії відкликати тих депутатів, які не виконують передвиборної програми.
Запровадження механізму конкурсного призначення керівників підприємств всіх національних акціонерних компаній, підприємств державної власності, або акціонерних товариств, де контрольний пакет акцій належить державі.
Посилення правових механізмів захисту господарюючих суб’єктів від тиску правоохоронних, податкових та перевіряючих органів.
Проведення реформи правоохоронних та судових органів, створення спеціального органу щодо координації діяльності усіх суб’єктів протидії корупції з завданнями відпрацювання стратегії та контролю щодо боротьби з корупцією.
Припинення практики «фінансової підтримки» владних та силових структур (включаючи ДАІ) з боку комерційних банків та окремих підприємств з метою отримання різного виду пільг.
Покращення матеріально-технічного забезпечення суб’єктів протидії корупції.
Вдосконалення системи підбору, навчання та професійної підготовки кадрів правоохоронних органів, що ведуть боротьбу з корупцією.
Підвищення рівня соціального захисту та матеріального і житлового забезпечення правоохоронців та суддів; забезпечення особистої безпеки їм та членам їх сімей.
Запровадження дієвої системи патріотичного, морально-психологічного та культурно-естетичного виховання правоохоронців.
Створення умов для розвитку незалежної преси та висвітлення у пресі та на телебаченні випадків розкриття корупції, кримінальної діяльності тощо; формування через ЗМІ у всіх категорій громадян негативного ставлення до корупції та корупціонерів, відчуття неминучості покарання за корупційні діяння, рівності усіх категорій суб’єктів корупційних відносин перед законом.
Ініціювання програм правової освіти щодо подолання звичаєвої «побутової» корупції.
Створення при всіх органах державної влади, вищих та середніх навчальних закладах, а також при правоохоронних органах гарячої телефонної лінії для того, щоб громадяни могли зателефонувати і розповісти про факт корупції, тиск та вимагання.
Проведення та публікацію щорічних соціологічних опитувань щодо стану корупції в країні.
Створення умов для здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади: створення Громадських рад при усіх органах влади, незалежно від їх доступу до фінансових ресурсів та обсягів витрачання коштів.
Створення наукових установ вивчення організованої злочинності та корупції із залученням юристів, економістів, журналістів, представників силових структур, підприємців.
4.2 Детінізація економіки

Відповідно до підрахунків уряду, 39% економіки країни перебуває зараз у тіні. За оцінками експертів, тонізація економіки складає 50-60%. Це вкрай негативно позначається на надходженнях до бюджету, здатності держави здійснювати масштабні інвестиційні й соціальні проекти, ступені соціального захисту найманих працівників, а також ефективному використанні природних і фінансових ресурсів країни. Таким чином, системна програма діяльності із детінізації економіки має стати окремим напрямком Антикорупційного прориву.

Основними суб’єктами бюджетного планування, законодавчої діяльності та виконавцями даної сфери є:

Верховна Рада України;
Кабінет Міністрів України;
Міністерство фінансів України;
Державна податкова адміністрація;
Державна митна служба України;
Правоохоронні органи: МВС, СБУ, Генпрокуратура;
Рахункова палата;
Голова КРУ.
Робота значної частки бізнесу й населення у тіньовій економіці України викликана повсюдним проникненням корупції, що дозволяє обійти або повністю нейтралізувати функції держави з керування економікою (у свою чергу, тіньова економіка сама підживлює корупцію й значно ускладнює боротьбу з нею); високим ступенем оподатковування легального сектору економіки; незакінченістю реформ у сфері впровадження сучасних ринкових механізмів, що регулюють відносини між бізнесом і державою, а також функціонуванням економіки кримінального світу.

Першочергові заходи. Зменшенню рівня тіньової економіки в першу чергу буде сприяти боротьба з корупцією, підвищення переваг легальної роботи, відкритість інформації про бюджети, прибутки та витрати, розвиток приватного сектора й громадянського суспільства тощо. Також необхідно створити належні умови роботи органів влади, діяльність яких буде повністю відкритою для населення України.

Серед основних заходів у цьому напрямку передбачається:

Зниження податкового навантаження на підприємства та населення й одночасне посилення відповідальності за несплату податків.
Ліквідація складних та непрозорих схем оподаткування, ліквідація непотрібних або зміна неефективних адміністративних і регулятивних функцій держави, що породжують ухилення від оподаткування; позбавлення надмірного втручання влади у справи бізнесу, забезпечення дієвої системи відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих суб’єктам господарювання у результаті некомпетентності окремих представників держави.
Впровадження нових норм закону з метою захисту прав легальних власників (враховуючи державу).
Реформування системи оплати праці, яка унеможливить практику надавання зарплати «у конвертах». Створення інформаційних центрів при всіх соціальних службах та пенсійному фонді, з яких будь-який громадянин зможе дізнатися про нараховані йому кошти, розмір пенсії, яка йому належить тощо.
Розширення практики анкетування і підприємств з метою виявлення: кількості зайнятих тіньовою діяльністю та їх прибутків; причин існування тіньового сегменту в економіці, прийнятих для респондентів умов легалізації їх діяльності; органів та окремих осіб державної влади, причетних до корупції; існування контактів та взаємодії із організованими злочинними угрупуваннями.
Ліквідація вільних економічних зон (ВЕЗ), які виробляють товари та послуги для внутрішнього ринку.
Ліквідація ПДВ, система якого широко використовується для завдання збитків бюджету держави шляхом використання незаконних схем компенсації;
Розробка та прийняття законодавчих норм з метою легалізації фізичними особами неоподаткованих прибутків та заощаджень за період з 1990 до 2005 р.р., окрім випадків, пов'язаних з тяжкими карними злочинами.
Проведення інформаційних кампаній у ЗМІ про заходи держави у боротьбі з тіньовим сектором, про довгостроковий негативний ефект отримання заробітної плати без сплати соціальних відрахувань і про переваги роботи в легальному секторі економіки для бізнесу.
Забезпечення на законодавчому рівні оприлюднення переліку усіх функції та послуг, які має надавати будь-який чиновник населенню; інтернет-портали органів державної влади стануть дзеркалом цього органу і відображатимуть усю діяльність керівників відомства та самого органу загалом.
Зміни до Кримінального кодексу щодо визначення сфер “кримінальної економічної діяльності”, “кримінального капіталу”.
Масштабне наукове вивчення природи тіньової економіки, її структури, мотивів, методів, та вироблення рекомендацій щодо їхнього усунення.
Приблизний склад початкових цільових показників, що відображають рівень досягнення цілей у боротьбі з корупцією та детінізацією економіки:

Середній розмір сукупних витрат юридичної особи на подолання бар'єрів входження на ринок і провадження діяльності.
Експертна оцінка рівня детінізації економіки країни.
Наповнення Інтернет-порталів органів вдали інформацією про посадових осіб (експертна оцінка);
Кількість ліцензійних видів економічної діяльності.
Співвідношення урядових дотацій і власних засобів у бюджеті органів місцевого самоврядування.
Час, необхідний для реєстрації суб'єкта господарювання.
Співвідношення «білої» та «сірої» складової у винагороді найманих працівників приватних компаній.
Кількість звернень громадян до правоохоронних органів зі скаргою на корупційні дії;
Кількість громадських звернення до call-центрів за телефонами гарячої лінії.
Оцінка суспільством корумпованості влади, за даними Transparency International.
Рейтинг країн за індексом сприйняття корупції.

 Отправлено: 19.08.07 14:43. Заголовок: Re:

ПРАВО НАРОДУ – КОНТРОЛЮВАТИ ВЛАДУ Й ДОБИВАТИСЯ СПРАВЕДЛИВОСТІ

За шістнадцять років суверенітету України жодна політична сила не зуміла запропонувати українському суспільству цілісну концепцію стратегії розвитку держави, що співвідносить інтереси всієї держави в цілому й кожного громадянина окремо. Предметом громадського обговорення стають окремі деталі, а не сам принцип життя й співпраці громадян в одній країні. У результаті в Україні відсутній виразний механізм визначення цілей. Політики схожі на команду корабля посередині моря, де кожний прагне вихопити кермо в іншого, при цьому не запитуючи в пасажирів, які оплатили квиток, куди, власне кажучи, вони мали намір дістатися.

Блок Юлії Тимошенко розглядає розвиток країни як цілісний, свідомо керований і збалансований процес, у якому ефективно можуть реалізуватися інтереси кожної окремої людини. Для виконання цього завдання широкій громадськості пропонується долучитися до вдосконалення широкомасштабної Національної стратегії розвитку, що базується на двох фундаментальних засадах.

Перша фундаментальна засада – Технологія Економічного Прориву (ТЕП). Це комплекс пропозицій за дванадцятьма лініями прориву, які лежать в основі реалізації довгострокової Національної стратегії розвитку як конкурентоспроможної країни, що затверджується у глобальному світі. ТЕП ґрунтується на чотирьох базових векторах впливу державної політики, на конкурентноздатність країни в середній і довгостроковій перспективі.

Вектори ТЕП ґрунтуються більш ніж на 320 показниках й експертних оцінках, які використовуються у міжнародно визнаній рейтинговій методології з конкурентоспроможності країн і регіонів, що використовується Інститутом розвитку менеджменту в Лозанні (ІMD-Lausanne), а також Світовим банком, ООН, UNІDO, ОЕСР, Dow Jones, AccountAbіlіty. Саме здійснюючи моніторинг динаміки багатьох із цих показників, і можливо оцінювати, наскільки просунулася наша країна в досягненні тих або інших економічних завдань і формуванні конкурентних переваг в економіці.

Україна все ще перебуває у перехідному періоді на шляху до соціально-орієнтованої ринкової економіки. Суспільство перебуває у постійних змінах і трансформаціях. Показники, які використовуються провідними світовими науковими центрами, не повною мірою відображають особливості цього процесу та комплекс важких соціальних і демографічних проблем, що виник у нашому суспільстві. Тому ми пропонуємо доповнити систему індикаторів, оцінок і показників ТЕП групою показників, які детальніше відображають справедливе ставлення держави до простої людини.

У зв'язку з цим другою фундаментальною засадою є перебудова державного управління на основі Системи цільових показників справедливості й конкурентоспроможності (СПСК).

В українському варіанті ми бачимо цей механізм таким, що поєднує зусилля держави та суспільства. Цілі та національні пріоритети країни мають бути встановлені з неодмінним залученням ініціативних структур громадянського суспільства, соціально відповідального бізнесу, експертного співтовариства. Цільові показники й планові рубежі їхнього досягнення повинні розроблятися з неодмінним залученням "мозкової" еліти країни, експертів незалежних організацій та держструктур. Цільові програми й розробка їх бюджетного забезпечення – справа представницької влади. Методи й шляхи їхнього досягнення – справа уряду та виконавчих органів. Загалом цей механізм повністю інформаційно відкритий, доступний публічній оцінці й цілком прозорий щодо висновків про ефективність діяльності тих або інших діючих органів влади та окремих відповідальних осіб.

Таким чином, ми пропонуємо згуртувати й громадянське суспільство, і національний бізнес, і експертне співтовариство країни, і представників влади навколо загальнонаціонального завдання для побудови конкурентоспроможної країни. Інтелектуальний, інноваційний і соціально-активний потенціал нашої країни є настільки потужним, що йому можна цілком довіритися, покладаючись на розробки та пропозиції як з боку українських учених й експертів, так і з боку ініціативних структур громадянського суспільства.

Технологія Економічного Прориву.

Попри деклароване економічне зростання, Україна залишається на найнижчій фазі конкурентоспроможності – ресурсно-ціновій (факторній). Еволюція (органічне зростання на основі чинних тенденцій, факторів і конкурентних переваг) не дасть у перспективі 10-20 років нової якості економіці, а отже, і країні в цілому. Потрібні більш амбіційні темпи економічного зростання, принаймні 8-10% на рік. А головне – інакший його зміст і якість.

Крім того, наявні резерви факторної конкурентоспроможності (дешева робоча сила й традиційний експорт товарів із низькою доданою вартістю) або вичерпали себе, або вичерпають у середньостроковій перспективі.

Саме тому ми говоримо про те, що сама по собі державна підтримка конкретних підприємств, або навіть галузей, які ще спроможні сьогодні конкурувати на світовому ринку, не «врятує» конкурентоспроможність країни. Необхідно не просто підвищити рівень економічного зростання, а й мобілізувати його якісно нові рушійні сили.

Запропонована Технологія економічного прориву (ТЕП) може дати можливість забезпечити стале економічне зростання в Україні завдяки тому, що сприятиме впровадженню нового формату економічної політики.

Стратегія економічного прориву України враховує концепцію "п'яти капіталів", розроблену британською організацією "Форум майбутнього" (Forum for the Future), згідно з якою сукупний капітал суспільства становлять 5 видів капіталу: природний, людський, соціальний, інфраструктурний або вироблений, фінансовий.

Україна володіє істотним природним капіталом – природними ресурсами (родючий ґрунт, вода, тваринний і рослинний світ), корисними копалинами, сприятливими кліматичними умовами, вигідним географічним положенням – що вже саме по собі створює необхідні передумови для економічного прориву. Однак сьогодні наш природний капітал використовується неефективно, а часом взагалі розбазарюється або навіть знищується.

Україна має і не менш істотний вироблений (інфраструктурний) капітал, створений працею багатьох поколінь українців - розвинена інфраструктура й матеріальні ресурси (підприємства, дороги, будинки й т.д.), що також може сприяти економічному прориву. Однак цей капітал сьогодні – напівзруйнований та занедбаний, що призводить до економічної стагнації й стратегічного відставання України від найрозвиненіших країн світу.

Більша частина фінансового капіталу України сконцентрована в руках декількох кримінально-олігархічних кланів, які найчастіше діють не на добробут, а навпаки, на шкоду суспільним та національним інтересам країни.

Суть стратегії БЮТ полягає в тому, щоб змусити природний, вироблений і фінансовий капітал працювати в інтересах усього суспільства, сприяти економічному прориву України, гарантом чого стануть справедлива держава, ефективна модель державного управління й розвинене громадянське суспільство.

Світовий досвід реформ останніх десятиліть показує, що найбільший успіх і показники росту отримали ті держави, які не були сконцентровані на вижиманні максимального ефекту з наявних природних ресурсів, не зациклювались лише на збільшенні виробленого й фінансового капіталу, а нарощували інвестиції у людський і соціальний капітал, що дозволило їм перейти на рівень постіндустріального суспільства, демонструючи значний економічний ріст і підвищення добробуту громадян.

Що таке людський капітал? Це знання, здібності, навички, духовні сили та здоров'я наших громадян. Усі 16 років після проголошення незалежності України, олігархія й призначена нею політична еліта, яка обслуговувала її інтереси, свідомо руйнували людський капітал, розвалюючи освіту, науку, охорону здоров'я, культуру, провокуючи демографічну кризу.

Соціальний капітал – це вся сукупність формальних і неформальних відносин у суспільстві – держава, бізнес, система освіти, профспілки, родина, особливості національного менталітету. Основа соціального капіталу - це взаємна довіра між різними соціальними групами, достатньо високий рівень взаємної допомоги, які поділяють члени соціальних груп і співтовариств, що створює між ними критичну масу довіри й соціальної підтримки, ефект співпраці та взаємодії, загальні цілі й цінності громадянського суспільства.

Стратегічними завданнями для України ми бачимо такі інвестиції в людський капітал:

створення конкурентоспроможної доступної системи освіти;
інвестиції в науку й стимулювання інновацій в економіці країни;
повернення інтелектуальних кадрів, які покинули країну;
поліпшення здоров'я нації через створення доступної й ефективної системи охорони здоров'я;
ріст добробуту і якості життя громадян;
подолання демографічної кризи.
Найважливішими завданнями для інвестування в соціальний капітал є:

реформа державної системи влади з метою кардинального поліпшення якості його регулятивних функцій;
викорінювання корупції, що стримує економічне зростання, руйнує основи ринкових механізмів і суспільної моралі, зводить до нуля проведені реформи, руйнує основи людського капіталу й призводить до неефективного використання природних ресурсів країни;
посилення ролі громадянського суспільства на всіх його рівнях: від локального до загальнонаціонального.
Саме пріоритетність розвитку й інвестицій у соціальний і людський капітал БЮТ розглядає як основу для економічного прориву, досягнення конкурентоспроможності й побудови справедливої, ефективної держави в інтересах кожного члена суспільства, а не окремих привілейованих кланів.

Майбутній прорив має базуватися на ліквідації критичних для країни відставань в інституційно-регуляторному середовищі, інтенсивному створенні основ економічних знань, забезпеченні соціально відповідальної конкурентоспроможності, тобто сталості розвитку, «накопиченні» та посиленні соціального капіталу. Ця технологія допоможе модернізувати застарілу конфігурацію економічної політики країни, перед якою постають колосальні виклики глобалізації та зовнішні шоки.

Ми вважаємо, що в основі національної ідеї неодмінно має бути закладене прагнення до справедливого, гармонійного суспільства, держави, що забезпечить ріст якості та тривалості життя українців, можливість для кожного в інтелектуальному, духовному й фізичному розвитку. ТЕП, що ґрунтується на утвердженні конкурентоспроможності країни – це основний спосіб реалізації такої важливої для народу країни мети.

Ця концепція запропонована нами не випадково. Ми чітко обґрунтовуємо, чому ідея конкурентоспроможності країни в глобальній економіці знань може бути для країни головним локомотивом розвитку. Насамперед тому, що вона аполітична, прагматична, змагальна, методологічно розроблена, міжнародно-порівняльна й підлягає суспільній перевірці.

Основні напрямки й заходи економічної та соціальної політики країни, передбачені ТЕП, ґрунтуються, з одного боку, на міжнародно-вимірюваних статистичних показниках та експертних оцінках, а з іншого, – на основі системи порівнянь за найбільш важливими показниками із групою країн-орієнтирів.

«Системна інтеграція» економічної політики справедливості і конкурентоспроможності.

Проект «Справедлива і конкурентоспроможна країна» – це по суті великий і складний загальнонаціональний інвестиційний Проект. При цьому основний об'єкт й орієнтир інвестицій - людина. Мова йде не просто про серйозні та послідовні капіталовкладення у ті фактори, які формують сьогодні конкурентні переваги країни. Люди – і основний ресурс країни, і головний двигун, і провідна мета всіх перетворень. Звідси пріоритетами стають – якісна освіта, передова наука, доступна й ефективна охорона здоров'я, збалансоване з економікою довкілля, сучасні професійні кваліфікації й навички, сучасні стандарти якості життя, що неможливо досягти без проривних і масштабних інновацій, без розвитку інформаційно-технологічної інфраструктури. Більше того, потрібно стратегічне бачення, міцна політична воля й соціальний маневр для прийняття таких рішень, які розглядають людей як головну цінність та мету перетворень, а не лише як робочу силу для розвитку економіки. У зв'язку з цим, надзвичайно важливо зміцнити в країні соціальний капітал, від якого також залежить здатність суспільства згуртуватися і працювати разом. Без системної інтеграції усіх складових такий амбіційний Проект реалізувати не можливо.

Є речі, які не потребують великих інвестицій, які можна зробити вже сьогодні. Для цього потрібно розуміння їх важливості у Проекті, політична воля та високий рівень політичного та суспільного консенсусу. Це стосується, перш за все, суттєвого покращення та спрощення регуляторно-інституційного середовища, в якому оперує український і міжнародний бізнес.

Перший вектор ТЕП – це ліквідація критичних відставань саме у цій сфері. Порівняння у рамках міжнародних рейтингів конкурентоспроможності дають підстави говорити про помітні критичні відставання України в тих чи інших ланках, за тими чи іншими показниками від значної кількості країн. Розуміння цього, в свою чергу, дає змогу спроектувати систему конкретних заходів, спрямованих на «звуження» або подолання цих відставань протягом реалістичного періоду часу.

Сьогодні уряди тих країн, що всерйоз стурбовані посиленням національної конкурентоспроможності і якості життя населення, роблять виправданий відхід від виключної зацікавленості валовими макроекономічними показниками в бік чітко сформульованої мікроекономічної та структурної політики. Тобто вони опікуються, перш за все, формуванням найбільш сприятливого середовища для підприємництва, особливо у сфері малого та середнього бізнесу, інноваційної діяльності, умов для капіталізації компаній і посилення фінансових інститутів, підвищенням прозорості та якості державного і корпоративного управління, створенням необхідних для бізнесу компетенцій і професійних навичок, посиленням інтелектуального капіталу компаній. Таке зміщення акцентів в українській економічній політиці не тільки актуальне, але й критично необхідне.

Цей вектор ТЕП має включати комплекс невідкладних заходів, спрямованих на звуження критичних відставань країни у чотирьох ключових сферах державної політики: підвищення якості влади й ефективності її інститутів та основних інститутів ринку, підтримки стабільного макроекономічного середовища, створення сприятливого для бізнесу та інновацій регуляторного поля, розвитку базової інфраструктури.

Без ліквідації критичних відставань неможливо говорити про подальший розвиток країни. Існуюче незадовільне законодавчо-регуляторне середовище та низька якість державних інституцій послідовно звужуватимуть можливості української економіки, забезпечить сталий розвиток й підвищить тим самим рівень конкурентоспроможності країни.

За таких несприятливих інституційних умов ніякі ВЕЗи, ТПРи та державна підтримка галузям, що видаються сьогодні конкурентоспроможними, не досягнуть мети – виділені кошти та преференції просто будуть або вкрадені, або використані неефективно і не за призначенням.

Другий вектор ТЕП – створення засад сучасної економіки знань. Вона залежить від розвитку таких соціально важливих сфер, як освіта, наука та наукові розробки (НДДКР), підприємництво, венчурне фінансування, технологічна інфраструктура (ІКТ) тощо. Цей напрям потребує великих і довгострокових інвестицій. Але саме він має стати головним пріоритетом в інвестиційній політиці, розподілі державних ресурсів, стимулюванні приватних інвестицій.

Третій вектор ТЕП – забезпечення сталого розвитку. Це низка заходів державної політики, що впливають на чинники сталого розвитку суспільства (енергобезпеку, енергозбереження, екологію, ефективність системи охорони здоров’я, якість товарів і послуг, якість життя), а також стимулюють «соціально відповідальну конкурентоспроможність» корпоративного сектору.

Світова економічна наука й корпоративна практика підтверджують: соціально та екологічно відповідальний бізнес, по-перше, є більш рентабельним, а по-друге, підсилює конкурентоспроможність відповідних галузей і країни в цілому. В основі цього лежать прості речі. Бізнес мусить добровільно та чесно сплачувати податки; випускати якісну продукцію, що відповідає встановленим державою стандартам; неухильно дотримуватися трудового, екологічного, а також іншого законодавства, наприклад, заборони на монопольну змову та ін. Але не тільки.

Корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) або соціально відповідальна конкурентоспроможність бізнесу – це не фінансові результати чи наслідки корпоративної діяльності. Імператив сталого розвитку суспільства, як виклик традиційній організаційній культурі бізнесу, спричинив появу методології «Оцінювання корпоративної сталості» (corporate sustainability assessment). У його рамках діяльність компаній оцінюється не тільки за продажами і прибутком, але й за впливом на стан суспільства, соціальне й екологічне середовище.

Питання стабільності розвитку й КСВ стали предметом важливої глобальної ініціативи ООН «Глобальний Пакт» (UN Global Compact), оголошеної в Давосі 1999 р. Пакт заохочує бізнес до прийняття таких стратегій, такої поведінки й таких систем звітності та рейтингування, які відповідально враховували б соціальні та екологічні пріоритети й проблеми суспільства.

Соціальна відповідальність – у повному обсязі, а не тільки на рівні підвищення зарплат та навчання персоналу – має стати невід’ємною характеристикою українського бізнесу загалом.

Четвертий вектор ТЕП – формування соціальної солідарності й соціального капіталу. Конкурентоспроможна (ринкова) економіка неможлива без ефективної та плюралістичної демократії, яка, в свою чергу, потребує соціальної згуртованості населення країни. Без цього, як показує досвід країн-лідерів конкурентоспроможності, неможливий і економічний прорив, здатність країни відповісти на глобальні загрози й виклики.

Соціальна згуртованість складається із двох найважливіших параметрів сучасного демократичного суспільства: (1) рівня соціальної «інклюзивності» (від англ. to include – охоплювати, включати) і (2) розвиненості соціального капіталу. Недолік традиційного підходу до економічної політики країн із перехідною економікою полягає у тому, що він не враховує ні важливості першого, ні наявності й впливу другого.

Соціально «інклюзивне» суспільство вживає цілеспрямованих заходів для зменшення різного роду соціальних і культурних дискримінацій, звуження небезпечних розривів у майновій диференціації, залучення до соціального життя усіх без винятку категорій людей.

Інтерес у світі до соціального капіталу, його вимірювання й методів його нарощування різко зріс – особливо після того, як стало зрозуміло, що реалізація ефективної політики економічного зростання й створення економіки знань вимагає високого ступеня вміння людей і різних їх груп та співтовариств, зокрема політичних партій, співпрацювати задля досягнення спільної стратегічної мети. Соціальний капітал слід розглядати як особливе суспільне надбання, що взаємодіючи з людським капіталом, з іншими факторами економіки, у контексті культурних, політичних, інституційних і регуляторних умов, сприяє сталості та динамізму економічного зростання країни, підвищення якості життя населення.

Мета політики – справедливість стосовно кожної людини.

Блок Юлії Тимошенко як відповідальна політична сила ставить своїм головним завданням захист принципу справедливості.

Під принципом справедливості ми розуміємо:

a) у політиці – реалізацію права кожного громадянина брати участь у формуванні органів управління, контролювати діяльність органів управління й вимагати відкритості й відповідальності органів управління перед виборцями;

б) в економіці – реалізацію права кожного громадянина на рівних юридичних підставах брати участь у формуванні загальнонаціонального продукту, одержувати свою частку загальнонаціонального продукту у вигляді фінансування соціальних програм, а також мати право власника відносно створеної ним, відповідно до діючого законодавства, матеріальної й інтелектуальної власності.

Діяльність державного апарату у всіх сферах життєдіяльності українського суспільства не може поставити за мету реалізацію іншої програми, крім забезпечення принципу справедливості стосовно всіх громадян України в економіці й соціальному житті.

Мета політики – реалізація принципу справедливості стосовно кожної людини. Завдання політиків – реалізувати на рівні державного управління принцип справедливості як головну мету діяльності держави.

Ми пропонуємо ввести в практику державного управління простий, зрозумілий та відкритий для суспільства механізм, за яким можна відслідковувати прогрес країни в різних сферах економіки й соціального життя, а також контролювати ефективність діяльності органів влади. Ось в чому він полягає.

Спочатку потрібно сформулювати цілі країни. За найвищу точку взяти потреби людини – кожного громадянина – родина, здоров'я, їхній добробут. Саме це повинно становити головні пріоритети в стратегічному розвитку країни. Далі для всіх поставлених цілей потрібно визначити відповідні показники конкурентоспроможності і справедливості, за якими можна скласти уявлення про ступінь просування до поставлених цілей. Дуже важливо, щоб поряд із державними існували незалежні від держави, доступні для суспільства механізми оцінки стану країни за цільовими показниками. Нарешті, базові показники повинні йти від життя, бути зрозумілі кожному громадянинові країни й враховувати, насамперед, його реальні потреби й інтереси.

Наступний крок – встановлення й утвердження реалістичних рубежів, які повинна досягнути країна протягом планового періоду – наприклад, за рік, три-п’ять років (середньострокове планування).

Фінальний етап механізму – по закінченні терміну звітного періоду. За фактичним досягненням запланованих значень цільових показників буде оцінюватися ефективність діяльності уряду та окремих державних органів.

Якщо цілі країни й стратегія чітко визначені, при цьому "людина", "родина", "добробут", "здоров'я", "освіта" позначені як національні пріоритети; якщо для цих цілей розроблені конкретні показники й індикатори їхнього виміру та оцінки; якщо в бюджетних програмах, інших планових державних документах ці показники виведені як узгоджені орієнтири, які необхідно досягти, то механізм реалізації ефективної й справедливої державної політики запрацює.

Виходячи із цього, ми розглядаємо органи законодавчої, виконавчої й судової влади не як органи управління людьми й розподілу ресурсів, що мають право ухвалити остаточне рішення. Система державної влади повинна стати системою управління економічними й соціальними процесами, що забезпечують реалізацію пріоритетів справедливості і конкурентоспроможності шляхом досягнення конкретних параметрів, сформульованих суспільством й орієнтованих на людину. При цьому державні службовці не є просто особами, які наділені владними повноваженнями та які діють безконтрольно. Вони – менеджери, відповідальні за результати своєї діяльності, за досягнення поставлених цілей перед народом України, як єдиним господарем й джерелом влади в країні.

Право народу – контролювати владу й добиватися справедливості.

Успадкована від Радянського Союзу система оцінки ефективності діяльності органів державного управління не враховує принцип справедливості. Він підмінювався принципом зрівнялівки. Нинішня влада в Україні також замість людини бачить перед собою тільки валові економічні показники та окремі, «близькі серцю», галузі.

Чому кількість ліжко-місць у лікарнях росте, а тривалість життя падає? Чому кількість вироблених ліків росте, а забезпеченість ними незаможних громадян знижується?

Тому що державна політика будується не на принципах досягнення зрозумілих та важливих для народу й країни цілей. У кращому випадку програми міністерств і відомств реалізуються, виходячи з показників освоєння бюджету, розроблених в чиновницьких апаратах. Замість інтересів країни відстоюються відомчі інтереси, а найгірше – вигода тих або інших кланів, що дорвалися до розподілу бюджету.

Уряд й органи місцевої влади звітують про свою роботу показниками, що характеризують нереальне життя кожного громадянина України. Зміни, які сталися на економічних об'єктах, найчастіше належать не державі, а олігархічним кланам.

Єдина реальна оцінка ефективності системи державного управління – оцінка за показниками, що характеризують динаміку покращення важливих сторін життя для людей. А це торкається поліпшення демографічної ситуації, середньої тривалості і якості життя людини, покращення добробуту кожної родини. Саме за такими критеріями варто оцінювати ефективність соціально-економічної політики, і, в цілому, ефективність влади і окремого державного службовця.

Якщо показники за певний період часу поліпшуються, то прямування до намічених цілей відбувається. Якщо ні – то виконавці не справляються, їх треба змінювати. І тут не важлива партійна приналежність відповідальних осіб. Якщо немає досягнення намічених цілей, то потрібно змінювати відповідальних осіб.

Яким же мають бути механізми створення стратегії для країни, розробки системи відповідних показників, механізми оцінки діяльності і ефективності влади?

Це – питання національного консенсусу й згоди між різними верствами суспільства, соціально відповідальним бізнесом, експертами, політиками і громадянським співтовариством. Це питання не окремої партії і навіть не міжпартійне. Це принципово надпартійна й надполітична, загальнонаціональна справа.

У цьому процесі найважливіші три етапи:

Перший етап – формулювання й конкретизація стратегічних цілей, а також деталізації і узгодження Системи показників справедливості і конкурентоспроможності (СПСК). Це можна зробити, покладаючись лише на громадянське суспільство України. Необхідно залучити й соціально відповідальний бізнес, і громадські організації, і урядові установи, й ініціативні групи, а головне – експертне співтовариство країни, її "мозкову еліту". Організаційні форми подібної роботи достатньо розроблені у світовому досвіді. Це й щорічні стратегічні форуми (наприклад, «український Давос»), і робота незалежних аналітичних центрів, і робочі ініціативні групи, і технологічно нові інформаційно-аналітичні проекти, що ініціюються соціально-активними верствами в Інтернеті.

На другому етапі ці розробки поступово отримують форму у вигляді законодавчих ініціатив у Верховній Раді. Основні засоби – це інституціональні й бюджетні інструменти, які перебувають у повноваженнях депутатів.

На третьому етапі урядом реалізуються відповідні програми, в основі яких – цільові показники.

Конкретні показники СПСК не можуть бути лише результатом роботи органів державного управління. Їх, як основне завдання на певний період розвитку країни, у вигляді свого роду соціального замовлення від імені народу, повинно сформулювати громадянське суспільство та експертне співтовариство країни.

Таким чином, органи державного управління отримують від народу орієнтири-індикатори тривалої дії. Політичні сили, які відстоюють перед народом своє право на певний час стати менеджерами – як загальнонаціонального, так і регіонального рівня – у Проекті "Справедлива й конкурентоспроможна країна", повинні мати й привселюдно обнародувати зрозуміле й чітке бачення шляхів досягнення поставлених суспільством цілей на найближчий електоральний період (період діяльності виборчих органів управління відповідного рівня). Перед закінченням строку повноважень того або іншого органу суспільство має право отримати аудит його діяльності з досягнення доручених йому народом цільових показників.

Прийняття концепції конкурентоспроможності країни, як складової національної ідеї, передбачає комплекс політичних заходів із реформування економіки, системи охорони здоров’я, освіти, комунального господарства, заробітної плати, правових відносин. Увесь цей комплекс заходів повинен сприйматися і підтримуватися суспільством на психологічному рівні. Концепція „справедливої країни”, - на основі правди і права – в якій справедливо розподіляються прибутки, а вектор соціально-економічного розвитку спрямований на підвищення рівня і якості повсякденного життя громадян, є для українців загальновизнаною цінністю і може стати етичною основою суспільного розвитку і соціального згуртування нації, своєрідним суспільним договором між державою та конкретним громадянином.

 Отправлено: 19.08.07 14:44. Заголовок: Re:

 Отправлено: 19.08.07 16:21. Заголовок: Re:

Карпатські русини обкурилися :))) і вирішили проклясти БЮТ, а за одно й магазини "Вопак" з усім, що в них э...

про Божу кару, а сам сипить прокльонами, наче мак сіє.
То хто ж повірить, що в його душі є Бог?

 Отправлено: 19.08.07 16:26. Заголовок: Re:

Свободу русинам! Долой хохлов оккупантов угнетателей!

 Отправлено: 19.08.07 16:28. Заголовок: Re:

А кроме Ваших постов на этом форуме еще что-то делается для оказания помощи русинам?
Например, обращения в международные организации, письма в СМИ, иски?

 Отправлено: 22.08.07 12:02. Заголовок: Re:

С каждым днем все четче проявляется позиция Украины относительно территории за Карпатами. И позиция нацелена на выдавливание с оной подкарпатских русинов как таковых.Но с исчезновением русинов с Закарпатья из Закарпатья исчезает Украина - без всяких сомнений. А открытая демонстрация реализации "ПЛАНA МЕРОПРИЯТИЙ по решению проблем украинцев русинов" со стороны бизнес структуры - "Вопака", политической структуры - партии БЮТ, органов власти Управление имуществом г.Ужгорода только подтверждает что 11 лет план реализовывался скрыто то сейчас перешло в открытую форму.
А с другой стороны отобрать у ОО "Занятость" помещение отобрать последнее у тех которые пытались решать и решают проблемы в Закарпатье где в селах 90% безработных скажите это не этноцид? И исходя из данного посыла все чаще и настойчивее звучит вопрос о реализации результатов областного референдума 1991 года о автономном статусе Закарпатья. И прежде всего для сохранения славянского автохтонного народа на территории за Карпатами. Украине славяне за Карпатами не нужны она приступила к окончательному этапу их ликвидации. Уже не обращая внимание на формальности и скрытность....
http://karkompra.narod.ru/

Это хуже! Это настоящий фашизм!

 Отправлено: 22.08.07 12:04. Заголовок: Re:

Слава ВОПАКу!
Героям слава!

Свободу гордому русинскому народу!

Необходимо наращивать темпы реализации плана мероприятий по решению проблем украинцев русинов.

СВОБОДУ РУСИНАМ!!!
РУКИ ПРОЧ. ОТ РУСИНОВ!!


Позор ВОПАКУ! Русинам слава!

Маленький и гордый народ русинов сотни лет ведет тяжелую борьбу с кровавой обесчеловеченной хахолской империей.