Отправлено: 04.11.07 17:11. Заголовок: НАЦІЮ ТВОРЯТЬ НЕ КРИКОМ, А РЕАЛЬНОЮ РОБОТОЮ

НАЦІЮ ТВОРЯТЬ НЕ КРИКОМ, А РЕАЛЬНОЮ РОБОТОЮ


Аналітики давно підмітили закономірність: якщо певна людина має нав’язливу ідею, то це дуже надовго, найчастіше – на все життя. Прихильники ідеї, ніби русини – це щось принципово відмінне від українців, мають дуже мало інформаційних приводів, аби звернути на себе увагу, тому не пропускають жодного. Навіть моєї невинної замітки “Русинський рух змінює політичну орієнтацію”, де йшлося, що після тривалих загравань з “Нашою Україною” кілька лідерів русинських організацій звернули свої погляди до Партії регіонів. Невдовзі вони і там спіймали облизня і почали шукати третього покровителя. Усе це тверді факти, проти яких не попреш. Але приємно, що мою скромну творчість хтось читає. І навіть пише потім щось веселе. Як, наприклад, М.Шарга, котрий прислав з цього приводу цілого листа до редакції „Трибуни”.

Особливо кумедно вийшло про неозорий русинський народ, чиї представники під час останнього перепису населення страшенно боялися записатися русинами. Зчепили зуби, скрутили дулю в кишені, позеленіли від страждання, але за окремими винятками називалися українцями. Боялися, що полетять з роботи. І оце от щось претендує на горде звання нації?! А що вони зробили задля цього? Їхні публіцисти, котрі найчастіше ховаються за псевдоніми? Їхні митці, котрі серед мадярів представляються русинами, серед українців – українцями, серед росіян – росіянами? Їхні газети, котрі після кількох випусків переходять на російську мову? Активісти, котрі часто самі не знають чого хочуть? З усіх цих компонентів просто неможливо витворити повноцінну націю.

Адже її потенційні вожді переварені між собою – гірше не буває. Через гроші Магочі та інших заокеанських жертводавців, через премії, через будинок нацменшин тощо. Левову частку русинської публіцистики нині складає зведення внутрішніх порахунків. Колись там підіймалися і серйозніші теми – про винищення наших лісів, про забруднення краю, деіндустріалізацію тощо. Мені наївно гадалося, що це може стати головною темою для локал-патріотів. Адже вийшла навіть гостро-критична книжка “Система хозяйствования в Закарпатской области в 1991-2004 годах”, на яку, до речі, позитивно відгукнулася газета “Трибуна”. Та, на жаль, внутрішня гризня виявилася важливішою. Замість серйозної розмови – знову розмахування руками. Знову теревені про переслідування. Якщо хтось і має моральне право на такі заяви, то хіба що пан Кампов, котрий у радянські часи відсидів за подібні погляди. Люди же, які під час перепису хотіли, але не наважилися записатися русинами – їм не соромно тепер взагалі розтуляти рота? Українці можуть назвати сотні і тисячі своїх співплемінників, котрі у тоталітарні часи за свої національні погляди були ув’язнені, звільнені з роботи, виключені зі студентів, але не відмовлялися від власної національності. Русини же навіщось кричать про те, що вони навіть боялися 2001 р. записатися русинами.

Ну й що українцям із цього приводу – співчувати? Особисто у мене така комедія викликає зовсім інші почуття. І отака безхребетність претендує у перспективі на якусь владу в області? Та не приведи, Боже. За нинішнього рівня розвитку преси, мобільного зв’язку, інтернету з кожного випадку реального переслідування на національному ґрунті можна роздмухати скандал на цілий світ. Десятки, якщо не сотні міжнародних організацій живуть на розв’язанні подібних конфліктів. Свисніть їм тільки про якийсь реальний факт – і завтра вони всі на Закарпатті. Чому цього не сталося – через лінощі, примітивність, незнання, як то робиться? Не думаю. Як на мене, русинські лідери – люди цілком адекватні. Мабуть, справді ніякого переслідування русинів немає. Ніхто не боронить видавати книжки, газети, словники, календарі, проводити концерти, лекції, фестивалі. У чому переслідування? Нині ведеться боротьба, аби облрада фінансувала подібні культурницькі проекти. Боріться – поборете. Аби лиш то йшло справді на щось реальне, а не розкрадалося.

Нація, яку можна застрахати – це не нація. Робити ставку на неї не буде жодна серйозна партія. Кому потрібні залякані члени виборчих комісій чи спостерігачі? Тому дарма русини самі же признаються, ніби лякаються власної тіні. Українська держава не переслідує русинів, але, чесно кажучи, з якого дива їй ще й спеціально фінансувати розкол української нації на окремі етногрупи? Адже зрозуміло: якщо від українців відділяться закарпатські русини, за цим послідує ланцюгова реакція в інших регіонах. У нашої держави багато чого ненормального, але до суїциду вона поки не схильна. Культурні потреби русинів-неукраїнців – діло святе. До цього українці ставляться з розумінням і повагою. Це тільки розвине і збагатить саму українську культуру, щоб там хто не казав. Тому ми – тільки за. Пишіть, співайте, танцюйте.

Але ігри у політику мають непередбачені наслідки, які не потрібні самим русинам. Наявність десятка-другого переварених лідерів – то ще не привід, аби формувати якусь політику і нав’язувати її цілій державі. До політичного життя треба дорости. Коли ж братися за неї недосвідченими руками, можна нашкодити перш за все своїй власній спільноті.

Куди русинські вожді кличуть своїх прихильників? До витворення малої нації, замкнутої у Карпатській улоговині. Безперечно, мене не влаштовує така перспектива. Мені тісно у цих дитячих повзунках. 40-мільйонна українська нація має купу болячок і проблем, але це масштаб і розмах. Хочеться дихати на повні груди, а не замикатися у маленьких містах і якихось анклавах.

Не досить просто назватися нацією, щоб бути нею. М.Шарга цитує Г.Лебона. Я процитую іншого мислителя з тієї ж доби – француза Е.Ренана: “Існування нації – це щоденний референдум”. Чи певні вожді, що очолювані ними люди на оцьому щоденному референдумі твердо йтимуть за ними, а не почнуть знову розводити про свій переляк, про якісь міфічні переслідування, вагатися і дивитися, де їм вигідніше. Я не певен. Бо закарпатці (усіх національностей) – люди прагматичні, собі на умі, не схильні до авантюр. Ми любимо усе помацати, покуштувати на зуб, подмухати на гаряче, сім разів відміряти, а потім все одно зачекати. З такою публікою дуже важко, тому чисто по-людськи русинських вождів цілком зрозуміло. Вони кажуть: “Ставаймо нацією, розмежовуймося з українцями – добрі то є!”. А ми якось хочемо і того, і сього, і ще чого-небудь зовсім солоденького.

Згадаймо, як змінювалася активність русинських організацій і преси. Організований рух зародився 1990 р., коли економіка була на спаді, всі краяни зайнялися економічним туризмом, місцева номенклатура гарячково шукала порятунку в нових умовах. Одним з варіантів бачилася русинська автономія. Цей варіант обговорювався десь до середини 1995-го. Потім починається економічна і політична стабілізація. Запроваджується гривня, приймається Конституція, поволі відроджується виробництво, створюються державні резерви. Український проект стає все реальнішим. Русинський, який так і не змогли належно обґрунтувати і підперти, різко втрачає привабливість. Як сказав один з його поміркованих ідеологів: “Той поїзд вже пішов!” Правда, 1998 р. після фінансової кризи в Японії і російського дефолту погіршується економічна ситуація і в Україні. Прогорає багато дрібних і середніх бізнесменів, посилюються конфлікти серед підприємців і зв’язаних з ними кримінальників, розгортається новий тур приватизації. Певність у завтрашньому дні падає. Русинство, про яке кілька літ практично не було чути, знов стає активнішим. Десь з 2002-2003 знов наростають позитивні тенденції в українській економіці, русинський рух стишується. Зараз сусідні з Закарпаттям держави роблять свої кордони щільнішими. Крайову економіку, сильно зав’язану на транскордонному бізнесі, лихоманить. Русинський проект знов активізується. Національні настрої на Закарпатті надто сильно коригуються економічною кон’юнктурою.

У великих же націй національна ідентифікація – це щось глибинне, не залежне від курсу валюти чи рівня зарплатні. Колись, ще перед виборами-2006 В.Ющенко закликав усіх пишатися тим, що ми – українці. Я не горджуся цим, бо українська нація зараз страшенно хвора. Щоб пишатися, треба спершу вилікуватися. Дехто пропонує відділитися від українства, як русини, дехто – федералізувати Україну, як покійний Є.Кушнарьов, дехто – взагалі відмовитися від української державності. Зрозуміло, що це все не вихід. Українці відповідальні за той шматок планети, який ми вибороли собі упродовж століть. Ми почуваємося українцями не тільки коли Україні добре, а й коли погано, як зараз. Чесно кажучи, наші лідери не набагато кращі за русинських, там такий же розбрат. Але в тому і сила нації, що ми не зважаємо на це все. Тому Україні бути, бо на це є наша воля, виражена у “щоденному референдумі”. У русинів я такої волі не бачу. Якщо ж її немає у народу, то старі, сотні разів вже повторювані софізми нічим не зарадять.

Сергій ФЕДАКА

 Отправлено: 04.12.07 18:17. Заголовок: В Ужгороді проведено..

В Ужгороді проведено робочу зустріч угорських та українських спеціалістів з питань контролю якості прикордонних вод басейну р. Тиса

29 - 30 листопада 2007 р. під головуванням начальника державної екологічної інспекції в Закарпатській області Михайла Садохи відбулася робоча зустріч угорських та українських робочих груп з питань контролю якості прикордонних вод басейну р. Тиса.



На порядок денний були винесені питання порівняння, узгодження результатів досліджень на прикордонних водах, проведених у 2007 році та узгодження лабораторних методів досліджень; оцінки результатів дослідження інтеркалібраційних проб Qualco Duna та обговорення пропозицій до проекту плану роботи на ІІ квартал 2008 р. – І квартал 2009 року.

В ході зустрічі відзначено, що згідно Порядку проведення на українсько-угорських прикордонних водах відборів проб, визначень, оцінки якості води та проведення необхідних дій у зв’язку з надзвичайними забрудненнями в 2007 році Сторони щомісячно проводили контроль дослідження р. Тиса у створах Тисауйлак (Вілок)-Тисабеч, Чоп-Загонь та попередньо обмінялися результатами аналітичних досліджень за період січень-жовтень 2007 року.

В межах міжнародної програми інтеркалібрації Qualco Duna групою контролю якості та інспекції Дирекції охорони навколишнього середовища та природи організації “VITUKI” (м. Будапешт) проведено оцінку результатів досліджень лабораторій обох сторін. Згідно висновку, дані аналітичних досліджень двох лабораторій добре узгоджуються і знаходяться в межах допустимих похибок. Лабораторії представили результати досліджень з відтворюваністю 97- 97%, що відповідають найвищій оцінці.

Українські та угорські експерти з питань охорони якості вод з метою проведення на українсько-угорських прикордонних водах відборів проб, визначень, оцінки якості води та проведення необхідних дій у випадку надзвичайних забруднень, попередньо узгодили строки проведення протягом 2008 року спільних відборів проб та зустрічей лабораторних експертів.

Під час зустрічі українська сторона поінформувала угорську сторону, що згідно Наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07 серпня 2007 року за №388 та у відповідності до пункту 1.11 Протоколу від 09 серпня 2007 року робочої зустрічі заступників Уповноважених Урядів Угорської Республіки та України з питань водного господарства на прикордонних водах (м. Ужгород), Тячівська станція з контролю якості води буде передана з балансу Державного управління охорони навколишнього природного середовища на баланс Закарпатського обласного виробничого управління по меліорації та водного господарства.

Сторони домовилися, що наступна зустріч робочих груп відбудеться в першому кварталі 2008 року в м. Ужгороді.

На цій зустрічі за результатами аналітичних досліджень проб води, проведених протягом 2007 року, робочими групами буде дано оцінку стану якості поверхневих прикордонних вод; затверджено строки проведення протягом 2008 року спільних відборів проб та зустрічей робочих груп з питань контролю якості прикордонних вод басейну р. Тиса та остаточно узгоджено методи проведення досліджень води, що використовуються спеціалістами лабораторій обох Сторін.

 Отправлено: 05.12.07 11:43. Заголовок: ЗАКАРПАТЬЮ статус те..

ЗАКАРПАТЬЮ статус территории под международным контролем!

А в закарпатье газопровод есть? А то обычно под международный контроль берут территории или с нефтью или с газом или с какой-нибудь важной трубой...


Анекдот в продолжение: Американцы обнаружили над залежами своей нефти какую-то арабскую страну

 Отправлено: 05.12.07 11:44. Заголовок: То что в Закарпатье ..

То что в Закарпатье реализуется до сих пор "План мероприятий по уничтожению русинов" свидетельствует и то что до сих пор массовые отравления продукцией ВОПАКа никто не реагирует, а проверка складов ВОПАКа и административное наказание за станки по перебивке сроков годности на просроченных товарах вместо криминальной (весной от отравлений погиб молодой человек, уже сейчас более 100 жалоб на отравление продукцией от ВОПАК)только в очередной раз что русинов украина хочет уничтожить любым способом. Что ж 16 лет просили просили украину.... а сейчас уже и просить не будем. ЗАКАРПАТЬЮ статус территории под международным контролем! И точка.
http://karkompra.narod.ru

Открою страшную тайну - сроки годности перебивает не только ВОПАК и не только в Закарпатье... А уж жалоб на отравление

 Отправлено: 05.12.07 11:46. Заголовок: Независимость или в ..

Независимость или в Россию.

Для начала - под протекторат России. НЕ РФ, а именно России.

 Отправлено: 05.12.07 12:35. Заголовок: Закарпаття: За січен..

Закарпаття: За січень-листопад ц.р. до Зведеного бюджету краю надійшов 1 млрд. 116,9 млн.грн.

За оперативними даними за січень–листопад 2007 року до Зведеного бюджету області надійшло платежів в сумі 1116,9 млн.грн., що на 29,2 відсотка (на 252,5 млн. грн.) більше, ніж за відповідний період минулого року. При цьому надходження до Державного бюджету склали 531,3млн.грн. та до Місцевих бюджетів надійшло 585,6млн.грн.


Вперше в листопаді цього року подолано мільярдний показник надходжень до бюджетів Закарпатської області.





Директор Закарпатського облцентру зайнятості Юрій Фущич
Трудова міграція закарпатців, або Що поставить Шенген: кому чи крапку?

Малоземельне Закарпаття було праценадлишковим регіоном традиційно. Колись його роботящі люди, аби мати якийсь достаток, виїжджали до Канади, Америки, Австралії, Бельгії... Згодом, коли закордоння стало недосяжним через «залізну завісу», вони будували школи, будинки культури, житло, ферми, заготовляли ліс, обробляли бурякові плантації на безмежних просторах колишнього Союзу. Але тоді про якісь дозвільні документи на працю, а тим паче про візи, взагалі не йшлося, бо адресою кожного були «не дім і не вулиця», а трудова міграція обмежувалася рамками однієї держави.


Коли ж Європа почала відкривати на кордонах «вікна», трудова міграція дістала новий імпульс. Тим паче, що великі промислові підприємства, лісокомбінати, меблеві фабрики, а також колгоспи й радгоспи наказали довго жити — й тисячі людей залишилися без роботи. Але закарпатець не був би ним, якби не знайшов справу для своїх беручких рук...

Нашого цвіту — по білому світу

— Масове безробіття болісно вдарило й по закарпатцях, — каже директор Закарпатського облцентру зайнятості Юрій ФУЩИЧ (на знімку). — Проте близькість кордонів з Угорщиною, Словаччиною, Чехією, навіть Польщею та Румунією, цей удар дещо пом’якшила. Спершу — завдяки «човниковому» бізнесу. Займатися ним почали навіть ті, хто ніколи ніяких стосунків із гендлярством не мав. Дехто, здобувши первісний капітал, започатковували власну справу. А багато хто, щоб утримувати сім’ю, навчати дітей, почав шукати роботу в близькому зарубіжжі. Бо у Словаччині, Чехії чи Угорщині інженер у ролі підсобника на будівництві міг заробити значно більше, ніж отримував до того на рідному підприємстві. А от зробити це легально, хоча б на кілька місяців, удавалося небагатьом. Люди зверталися до посередників, які за певну платню оформляли документи, здебільшого туристичні, на право в’їзду до сусідніх держав та знаходили там роботу. Звісно, нелегально. Це влаштовувало й роботодавця: співвітчизники працювали на найважчих роботах, а платили їм менше, ніж своїм. Про якийсь правовий чи соціальний захист не йшлося — нелегал є нелегал. На нього полювала поліція, його ошукували «клієнти», рекетували свої ж «землячки» на вокзалах чи навіть у поїздах під час повернення додому із заробленими кронами, форинтами чи доларами.

— І якими були обсяги нелегальної міграції?

— На це запитання точної відповіді не дасть жодна статистика. Відомо лише, що на той час рівень зайнятості населення в області був одним з найнижчих в Україні. Нині ситуація кардинально змінюється. Тепер він сягає 60 відсотків при загальноукраїнському показнику 58,5. Незайнятими у виробництві, за офіційними даними, залишається 53,2 тисячі краян. На обліку в обласному центрі зайнятості їх перебуває 17 750, статус безробітного мають 17 182 особи. Слід наголосити, що за десять місяців нинішнього року наша служба працевлаштувала на 8 тисяч осіб більше, ніж торік, а рівень зареєстрованого безробіття знизився на 2,3 відсотка. Близько 7 тисяч таких осіб зайнято на громадських роботах, до 5 тисяч охоплені професійним навчанням. Після набуття іншого фаху до 70 відсотків знаходять роботу. До того ж чудові результати дає стажування на майбутньому робочому місці — сто відсотків наших підопічних залишається там працювати. Ринок праці в області упродовж року забезпечує від 3 до 5 тисяч нових місць. Така ситуація вважається стабільною, і кількість незайнятого населення рік у рік скорочується. Рівень безробіття, за офіційними даними, знизився до 5,9 відсотка проти 6,6 в Україні. Передусім — завдяки роботі із залучення інвестицій у розвиток різних галузей економіки. Досить назвати такі підприємства, як «Фішер», «Єврокар», «Джейбіл», «Флекстронікс», а також цілу низку підприємств легкої промисловості, що зосереджені здебільшого в обласному центрі, Ужгородському районі та місті Мукачевому. Тут людей на роботу довозять вже й з інших населених пунктів. Дефіцитними стають і професії електрогазозварників, верстатників, наладників, водіїв. Нині вакантними є понад 3 тисячі робочих місць, у тому числі й на численних малих підприємствах. Утім, на багатьох із них зарплатня нижча від прожиткового мінімуму, на окремих вона — частково «конвертована». Тому її треба детінізувати.

Свій попит на ринку праці диктує й розвиток туристично-рекреаційної галузі. А це — не лише кухарі, офіціанти та продавці, а й фахівці з туризму. Тому стосовно ринку праці ведемо гнучку політику. Для того, щоб детально вивчити їхню реальну потребу на сьогодні і перспективу, спільно з управліннями облдержадміністрації проводимо виїзні засідання колегії, маємо тісні стосунки з навчальними закладами. Зокрема, в Ужгородському національному університеті почали готувати фахівців із туризму.

— І все ж, скільки закарпатців працює за межами України?

— Може, 100 тисяч. Найбільше — в Росії, Словаччині, Угорщині, Чехії та Італії. Є наші заробітчани і в Іспанії, Португалії, Литві, Латвії, Естонії, Німеччині, Ірландії, Австрії, Франції, Греції, США, Канаді, Ізраїлі. Основні сфери, в яких зайняті закарпатці, — будівництво, легка промисловість, побутові й транспортні послуги, сільське господарство. І тільки одиниці — в освіті та медицині. Найбільше заробітчан — у тих сільських районах, де нема великих промислових підприємств. Під час опитування, проведеного у школах області, виявилося, що кожна п’ята опитана дитина на певний період залишається без батьківської опіки, а в Тячівському районі — кожна друга.

«Вернися, жінко, додому...»

— Зі вступом наших найближчих сусідів — Угорщини, Словаччини і Чехії — до Шенгену, ситуація, очевидно, ускладниться навіть попри так званий малий прикордонний рух?

— Вважаю, що так. Бо прикордонні служби цих держав стануть службами ЄС та Шенгену. Угоду про малий прикордонний рух, під дію якої потрапило 384 населені пункти 50-кілометрової прикордонної смуги, нині маємо лише з Угорщиною. А от офіційної угоди про працевлаштування нема. Не продовжено її з Чехією. Стосовно Словаччини — така угода є, але ще й досі на розгляді інша угода — про малий прикордонний рух. Проте, вважаю, ці неув’язки — тимчасові. Вони мали б частково вирішитися і в рамках програми добросусідства «Угорщина—Словаччина—Україна», що передбачає тісніше співробітництво між Закарпаттям та прикордонними областями. До речі, на Закарпатті працюють іноземці з різних країн, в основному — зі Східної Європи. Здебільшого — на підприємствах, що створені іноземними інвесторами або на тих, що є у спільній власності з українськими суб’єктами господарської діяльності. Міжнародну автотрасу «Чоп—Київ» на території області реконструювали македонці. Щодо легального працевлаштування українців, то відповідну угоду маємо тільки зі Словаччиною. Діють три види квот: довготермінова — на один рік, короткотермінова — на 6 місяців, а також за відрядженнями з українських фірм у межах господарських та торговельних угод. Ці квоти загалом по Україні становлять відповідно 200, 300 та 1800 осіб. Звісно, що вони мізерні й вичерпуються достроково. Приміром, на цей рік довготермінова квота використана ще в лютому. Разом з тим від словацьких роботодавців надходять численні заявки на працевлаштування наших громадян. Ось і в жовтні директор однієї зі словацьких фірм запропонував на наступний рік закарпатцям роботу на будівництві та в сільському господарстві. Це ще раз підтверджує необхідність збільшення не лише квот для наших співвітчизників, а й спрощення процедури оформлення візових документів, створення консультаційних центрів, які надавали б інформаційні та інші послуги з питань працевлаштування, створення банку вакансій та перелік підприємств, що готові надати роботу громадянам України. Вважаю, що часткове фінансування цих послуг мали б проводити роботодавці. І, звичайно, вкрай необхідний гарантований соціальний та правовий захист українців. Бо ті, хто виїжджає в зарубіжжя, хай і близьке, за туристичною путівкою чи гостьовою візою і влаштовується на роботу нелегально, такого захисту позбавлені. Над ними постійно висить дамоклів меч депортації. Та й зарплата в них набагато нижча від легальних робітників.

— Із початком масової трудової міграції нового змісту набула відома пісня «Червена ружа трояка». Бо «за Дунай» у пошуках роботи пішли і жінки, й чоловіки.

— Ринок праці дає можливість шукати роботу там, де за неї більше платять. Нікого не дивує, приміром, те, що словаки, чехи чи поляки працевлаштовуються в багатших країнах. Але там трудова міграція легалізована, тобто ті, хто виїжджає на роботу до Австрії, Німеччини чи інших країн Європи, мають і правовий, і соціальний захист. Не треба робити особливої трагедії з того, що трудова міграція — реалії часу. Бо й нашого висококваліфікованого фахівця ті тисяча чи півтори тисячі гривень, які він заробляє в Україні, з огляду на інфляцію нині не влаштовують. А ще ж треба дати дітям освіту, що теж влітає в копійку, бо навчання — платне. Тому й нашій державі слід зробити все, аби ті її громадяни, котрі виїжджають на роботу в зарубіжжя, мали відповідний статус і захист. Тим паче, що вони привозять в Україну зароблені тяжкою працею гроші.

Але давайте про інше. Маю на увазі українських заробітчанок. Опитування серед школярів засвідчило, що в окремих сім’ях на заробітки виїжджають і батько, і мати, а діти на цей період залишаються під опікою бабусь та дідусів. Звичайно, явище це нормальним вважати не можна. Оскільки мати завжди була, є і буде берегинею в сім’ї, держава насамперед мала б потурбуватися про забезпечення її роботою і гідною зарплатою вдома.

...Поки матеріал готувався до друку, в Ужгороді відбувся міжнародний «круглий стіл» експертів «Малий прикордонний рух: відповідь на виклики Шенгену». Зініціювала його регіональна філія національного інституту стратегічних досліджень. Надзвичайний і Повноважний посол України в Словаччині Інна Огнівець наголосила, що контроль на кордонах стає жорсткішим. Пов’язано це з тим, що у старих і нових членів Шенгену — різні погляди на східний кородон. Перші бояться потоку неконтрольованої міграції і контрабанди, а другі хочуть зробити кордон дружнім. Почастішали скарги на необґрунтованість вимог щодо додаткових документів на оформлення візи. Йшлося і про те, що, можливо, адекватним було б скасування рішення про безвізовий в’їзд європейців до нас. Консул України в Ніредьгазі Ален Панов наголосив, що поки дипломати говорять гарні слова, ми відчуваємо ставлення до нас, як до людей третього сорту.

Оптимістичною була прес-конференція за участі представників делегації Пряшівського самоврядного краю Словацької Республіки та голови обласної державної адміністрації Олега Гаваші. Відбулася вона в Ужгороді після зустрічі робочих груп сусідніх областей, було підписано угоду про співробітництво на наступний рік. Керівник Пряшівського самоврядного краю Петер Худік на запитання «Голосу України» відповів, що проблеми трудової міграції, а відтак — браку кваліфікованої робочої сили є і в Словаччині. Найближчим часом в Ужгороді відбудеться спільний бізнес-форум, на якому будуть представлені інвестиційні проекти Пряшівщини та Закарпаття.

— Його мета, — наголосив Олег Гаваші, — створення нових робочих місць із гідною зарплатою і в Пряшівському краї, і на Закарпатті. Є всі підстави сподіватися, що до кінця року між Україною та Словацькою Республікою буде підписано й угоду про малий прикордонний рух.

...Проте диригуватиме процесом, звісно, Шенген. Отже, слово про те, карати чи милувати українських заробітчан, — за ним.

 Отправлено: 05.12.07 17:32. Заголовок: Найчастіше українці ..

Найчастіше українці перевозять в Угорщину цигарки, а з Угорщини везуть крадені автомобілі

«Основні контрабандні товари, які вивозять з України в Угорщину, є цигарки. Цей вид контрабанди базується на різниці цін в обох країнах. Так, у 2007 році ми виявили понад 1 млн пачок цигарок. Організація переправки цього виду товару відбувається як через пункти пропуску, так і поза їх межами. Контрабандисти використовують усі можливі і неможливі способи переправки цього товару», – заявив сьогодні, 5 грудня, під час прес-конференції голова Державної прикордонної служби України, генерал-полковник Микола Литвин.


«Щодо контрабандних товарів з Угорщини в Україну, то це, в основному, товари народного споживання та автотранспорт. Більшість автотранспорту, який до нас перевозять, є викраденим або таким, який має змінені документи, перебиті номери і таке інше. Цей товар в Україну надходить з країн Європи, де він викрадається», – сказав М.Литвин.

У нас є певні результати в роботі щодо припинення контрабандної діяльності. Так, на українсько-угорському кордоні цього року ми вилучили в 1,7 раза більше контрабандних товарів, ніж у 2006 році. Сума вилучено товару – понад 16 млн грн.




Карпати вважають найбільш перспективним регіоном для розвитку великих землеволодінь

(Мовою оригіналу)
Загородные резиденции, не предназначенные для постоянного проживания, – так называемые объекты третьей недвижимости – давно стали нормой для состоятельных европейцев, американцев и россиян. На Украине подобные поместья также есть, но открытого рынка подобных объектов из-за ограничений на продажу и использование земли до сих пор не существует.


Сейчас участок площадью около 80 га можно купить по цене $2–3 тыс. за сотку

Нередко упоминаемый риэлтерами термин "загородное имение" обычно означает дом на участке площадью 6-10 соток, недалеко от Киева и ничего похожего на настоящее поместье не подразумевает. В классическом же понимании это особняк, окруженный несколькими гектарами земли, не связанный с городской или поселковой инфраструктурой и расположенный в самых живописных районах страны. Обязательным условием для такой резиденции являются водоем, лесные угодья, наличие на участке отдельных домов и флигелей для гостей и прислуги, конюшен, теннисного корта или поля для гольфа, охотничьих угодий.

Такое имение в первую очередь предназначено для отдыха. Наиболее подходящими регионами для обустройства таких владений кроме Южного берега Крыма являются Сумская и Хмельницкая области, а также Карпаты, в частности Закарпатская и Ивано-Франковская области. Именно здесь в XVIII-XIX веках дворяне, богатые купцы и фабриканты строили свои родовые имения.

Эти места привлекательны неоднородным ландшафтом (наличием равнин, холмов, горной местности), разнообразной природой (лесные угодья, заливные луга, реки и озера), а также удаленностью от крупных промышленных городов. Большие участки в этих регионах, как отмечают аналитики, пользуются стабильным спросом, однако открытого рынка таких землевладений на Украине нет.

Это связано с ограничениями на продажу и обустройство крупных земельных участков и, соответственно, нежеланием самих землевладельцев афишировать подобные сделки. Поэтому на данный момент невозможно оценить размер и структуру данного сегмента рынка. "Принятие решений о столь крупной покупке – удел богатых и очень богатых людей, которые не спешат афишировать подобные действия", – говорит председатель наблюдательного совета банка "Демарк" Александр Стеценко.

Нередко территории поместий граничат с природоохранными зонами – парками, заповедниками и пр. – из-за чего и возникают правовые проблемы с управлением такой недвижимостью. "Рынок загородных резиденций на Украине абсолютно непрозрачен. Правильнее было бы считать его `серым`. Люди, покупающие несколько десятков гектаров земель под строительство загородной резиденции, избегают публичности не только из-за личных обстоятельств, но и по причине того, что подобные сделки зачастую находятся на грани законности", – отмечает директор ДП "РЕД-консалтинг" Илья Родионов.

Сделки по продаже земельных участков площадью более 1 га, расположенных рядом с заповедными зонами или включающих в себя лесные и водные угодья, заключаются, как правило, без посредников. Все вопросы об их приобретении и дальнейшем использовании решаются в частном порядке. Меньше всего проблем возникает с обустройством поместья на так называемых полевых землях – колхозных полях, расположенных в пределах населенного пункта или граничащих с ним и не представляющих природной и рекреационной ценности.

Однако на такой земле практически невозможно построить настоящую крупную резиденцию. Обустройство охотничьих угодий также сопряжено с рядом проблем. Если в России такие земли легально выставляются на продажу, то на Украине допускается только передача охотничьего хозяйства в аренду.

Количество сделок по купле–продаже больших участков составляет меньше 0,1% общего числа операций на рынке недвижимости. Сейчас, по неофициальным данным, на Украине около сотни проданных и выставленных на продажу поместий. Несколько "городков", включающих домовладения на участках площадью 1-3 га с выходом к реке или с собственными водоемами, есть и под Киевом.

Среди предложений некоторых агентств недвижимости можно найти выставленные на продажу участки, которые могут хотя бы частично удовлетворить запросы будущего владельца. В Сумской и Хмельницкой областях стоимость такого участка составляет от $500 до $2 тыс. за сотку, на Закарпатье – около $3 тыс. за сотку, а в Ивано-Франковской области – до $5 тыс.

Причем почти все участки – это земля сельхозназначения, и резиденции на них могут быть обустроены только после изменения целевого назначения. Для этого необходимо, чтобы местные советы признали землю непригодной к сельскохозяйственному использованию. Однако это достаточно хлопотный процесс. К тому же, если земля находится за пределами какого-либо населенного пункта, необходимо также получить отдельные разрешения от профильных ведомств.

Впрочем, несмотря на многочисленные заявления о невозможности законного осваивания больших территорий под частные резиденции, обустроить имение, например, на 50-100 га, по неофициальной информации, вполне реально. Самый простой вариант – покупка или организация фермерского хозяйства. Согласно законодательству, порядка 15-25% такого участка может быть застроено, а этого более чем достаточно, чтобы возвести основной дом, два-три коттеджа для гостей и прислуги, технические помещения и, например, конюшни, которые к тому же могут быть подтверждением фермерской деятельности владельца земли.

Однако этот вариант тоже довольно хлопотный. Изменить ситуацию с продажей и обустройством крупных землевладений отчасти сможет отмена моратория на продажу земель сельхозназначения, а также снятие запрета на смену целевого назначения. В крупных девелоперских компаниях уже сейчас говорят о планах строительства "городков поместий" или отдельных крупных землевладениях.

Так, в компании Global Solutions заявили, что разработка проектов такого масштаба уже ведется. Причем строительство предполагается в 100-150 км от Киева, а также в более удаленных районах, например, в Карпатах. Однако даже отведение больших площадей земли под обустройство крупных резиденций не сможет быстро изменить ситуацию. Из-за отсутствия грамотного маркетинга и пиар-поддержки такого продукта многие потенциальные покупатели до сих пор не определились, нужно им это или нет.

Кроме того, сами участники рынка признаются, что в настоящее время в компаниях нет специалистов по управлению такой недвижимостью. В немногих случаях сделок с крупными поместьями вопросы обслуживания и управления решаются в частном порядке.



ЕКАТЕРИНА Ъ-БОГДАНОВИЧ, www.kommersant.ua
05.12.2007 | 15:00




Інвестиції йдуть у гори Закарпаття, відкриваючи нові робочі місця

На сьогодні роботодавців здебільшого цікавить не тільки низинне прикордоння краю, де краще розвинена інфраструктура, а й так звана закарпатська глибинка. Не таємниця, що нині вже і тут відчувається нестача робочої сили, особливо високий попит у краї залишається на професії, пов'язані з наявністю високого рівня освіти та кваліфікації.


У гірських районах активно розбудовуються курортні території, на розвиток яких спрямовується основна частина інвестицій. Завдяки їм на Свалявщині, Міжгірщині, Рахі-вщині та Великоберезнянщині зведено чимало гірськолижних підйомників. Вони вже успішно діють у санаторіях „Квітка Полонини" та „Сонячне Закарпаття" на Свалявщині. На Міжгірщині їх понад 25. Невдовзі тут відкриється відомий в області довгобуд, а нині сучасний туристичний комплекс у Соймах на 450 робочих місць. Зводиться сучасний об'єкт туристично-рекреаційного спрямування і у чарівному куточку неподалік водоспаду Шипот.

Створення нових робочих місць з достойною заробітною платою, нині чи не найважливіше. Для його вирішення Міжгірський районний центр зайнятості уклав договір з місцевим професійним ліцеєм на проведення навчання незайнятого населення за професіями, які користуються попитом на ринку праці, зокрема такі як агент з організації' туризму, оператор витягу, швачка, кухар, швачка, вишивальниця, виробник художніх виробів та інші.

Враховуючи набутий досвід, учасники наради запропонували створити на базі Міжгірського професійного ліцею центр професійно-технічної освіти з підготовки кваліфікованих робітників для туристично-рекреаційної галузі області.

Звісно, що ринок праці дає можливість шукати роботу там, де більше платять. Але тут, як відзначали учасники нарад, залишається чимало невирішених проблем, ліквідації так званої „конвертизації" виплати заробітної плати тощо.



Василь Гутник, Закарпатський облцентр зайнятості населення
05.12.2007 | 12:38

 Отправлено: 05.12.07 19:51. Заголовок: 2007-12-05 14:23:49 ..

2007-12-05 14:23:49 :: Життя -> Сусіди
З 1 січня українці їздитимуть в Угорщину за шенгенськими візами,


мешканці прикордоння - за посвідченнями

"З 1 січня 2008 року українці їздитимуть в Угорщину за шенгенськими візами. 21 грудня цього року ми повинні ратифікувати угоду про малий прикордонний рух, згідно з якою мешканці 700 населених пунктів з двох сторін україно-угорського кордону на відстані 50 км від кордону матимуть право перетинати кордон за посвідченнями. Вартість такого посвідчення - 20 євро", - повідомив сьогодні, 5 грудня, під час прес-конференції у Львові начальник головного управління Прикордонної охорони Угорщини Йожеф Бендек.
Безкоштовно такі посвідчення отримуватимуть пенсіонери, діти до 18 років, інваліди до 21 року, психічно нездорові люди. За цими посвідченнями мешканці прикордонних територій матимуть право перетинати країну лише на відстань 50 км від кордону, у разі, якщо їх маршрут візиту в країну є довшим, їм потрібно мати шенгенську візу.

Посвідчення матимуть право отримати мешканці прикордонних територій, які проживають у цій зоні не менше трьох років. Його громадяни зможуть отримати в Генеральних консульствах Угорщини в Ужгороді та Береговому та Генеральному консульстві України в місті Ніредьхаза (Угорщина). Термін дії посвідчень - 5 років. Проте, якщо на момент його отримання термін дії закордонного паспорта закінчуватиметься менше ніж за п’ять років, то документ видадуть на час дії паспорта. Посвідчення мають видати в термін, не більший за 30 діб від моменту подачі документів. Такі посвідчення дають можливість багаторазового перетину кордону загальною тривалістю не більше 90 діб на 6 місяців. Кожне посвідчення видаватиме консул після особистої співбесіди з людиною.

ZAXID

 Отправлено: 05.12.07 19:53. Заголовок: 05.12.07 (17:05) Сп..

05.12.07 (17:05)

Спільний кордон на закарпатській річці Тиса прикордонники України та Угорщини стерегтимуть спільно



"На українсько-угорському державному кордоні буде створено спільний консультаційний пункт. Також ми вивчаємо питання щодо спільного патрулювання українськими та угорськими прикордонниками по річці Тиса", – про це сьогодні, 5 грудня, під час прес-конференції у Львові повідомив Головний прикордонний Уповноважений Угорської Республіки Йожеф Бендек.

Й.Бендек зауважив, що реалізація цього задуму щодо спільного контролю дещо затримується, оскільки для цього спершу потрібно підписати міжурядову угоду. «А доти ми будемо взаємодіяти на місцевих рівнях, службові завдання виконуватимемо однаково», – сказав він.
Своєю чергою Голова Державної прикордонної служби України Микола Литвин повідомив, що практика впровадження спільного прикордонного контролю на будь-якій ділянці державного кордону дозволяє зменшити час проходження прикордонно-митних та інших формальностей на кордоні. «Це зручно для пасажирів, транспорту та розвитку економіки. У цьому напрямку ми вже маємо позитивний досвід, зокрема, на українсько-польському кордоні. Але у зв’язку з приєднанням Польщі до Шенгенської угоди усі спільні угоди, які були укладені раніше, потрібно по-новому переопрацювати. Відповідно до спільних вимог – це перспектива 2008 та 2009 років. Нові угоди повинні стимулювати можливість якісного перетину державного кордону», – сказав він.

 Отправлено: 05.12.07 20:02. Заголовок: ...скоро і в Українс..

...скоро і в Українському маштабі розберемось.



Попробуйте-ка вот с этим разобраться... во всеукраинском масштабе:

http://rusinpresent.narod.ru/62praz.htm

А нельзя ли представить в сокращенном варианте?


Nafana представит. В ближайшем обозримом периоде.
Галицийские ребята - они более сведущи и искушены в тонкостях хитросплетений украинской политики нежели тормозные москали.









http://forum.oboz.ua/viewtopic.php?p=138191&sid=2cea7ed2a65d2787a2c9a24e7abcdea3

 Отправлено: 05.12.07 20:04. Заголовок: В Угорщині зменшуєть..

В Угорщині зменшується кількість українських заробітчан

Угорщина, куди на роботу прибувають заробітчани з понад 110 країн, стає менш привабливою для працевлаштування українців.


Як свідчать дані Управління у справах зайнятості та соціальних питань, з 2004 року число громадян України, які отримали дозвіл на роботу в Угорщині, скорочується.

У 2007 році на угорському ринку праці було зайнято майже 67 тис. іноземних громадян, приблизно стільки ж, як і торік. Між тим, у цьому році спостерігається подальше зменшення числа іноземних найманих працівників, насамперед, із сусідніх країн - Румунії, Словаччини та України, частка яких у загальній кількості зарубіжних заробітчан становить 42,6, 25,8 та 12,8 відсотка відповідно. За 9 місяців нинішнього року, в порівнянні з січнем-вереснем 2006 року, загальна їх кількість в Угорщині скоротилася на чверть, у т.ч. громадян Румунії - на 29,5 відсотка (на 8 тис.412 осіб), Словаччини - 40 відсотків (на 4 тис. 964 особи) та України - на 13,7 відсотка (на 1 тис.11 осіб). За даними Управління у справах зайнятості та соціальних питань, на угорському ринку праці у 2004 році було зайнято 10 тис. 455 громадян України, у 2005 році - 8 тис. 854, у 2006 році - 8 тис. 911, за 9 місяців 2007 року - 6 тис. 357.